Я ніколи не чекала якоїсь підлості від чоловіка. Знаючи через які труднощі ми пройшли разом, само собою виникає довіра до людини, що поруч. Історія нашого знайомства стара, як світ. Обоє були студентами, навчалися в одній групі. З першого курсу сиділи за однією партою, часто разом виконували практичні чи проєкти. Багато вільного часу проводили разом.

Наша співпраця, пов’язана з навчанням, потроху перетворювалася на дружбу. Олег питав мене поради стосовно залицянь та романтичних стосунків. Я плакалася йому у жилетку, коли закінчувала чергові невдалі відносини. Теплі почуття кохання народжувалися між нами поступово. Лише на четвертому курсі ми стали дивитися один на одного зовсім по-іншому.

Нехай це прозвучить дивно, але й побачень, як таких у нас не було. Ми якось одразу вирішили, що будемо жити разом. Після випуску знайшли квартиру, підписали договір оренди. Влаштувалися на одну і ту ж роботу й почали жити поживати – добра наживати.

Довгий час не розписувалися. Відкладали кошти на власну квартиру. Економили на всьому, чому можна було. Багато в чому собі відмовляли. З допомогою батьків придбали двокімнатну квартиру й нарешті стали повноправними господарями у власному сімейному гніздечку.

А далі знову суцільна економія, адже потрібно ремонт зробити та й прикупити щось із техніки. Працювали без відпустки, часто брали роботу додому. Ми жертвували своєю молодістю, зустрічами з друзями, новими розвагами, подорожами й знали заради чого. Коли закінчили з усіма клопотами, дізналися, що скоро станемо батьками.

Ця новина була в радість. Олег підтримував мене протягом усієї вагітності, гідно терпів усі мої забаганки й завжди був поруч. Після народження донечки допомагав мені ще немовлям. Вставав вночі до дитини, міняв підгузки, купав, займався хатніми справами, коли у мене вже сил не вистачало. Про такого чоловіка можна тільки мріяти.

Все в нашому житті складалося якнайкраще. Я вирішила не сидіти в декретній відпустці тривалий період. Коли Софійці виповнилося 2 рочки, записала її дитячий садочок й вийшла на роботу. Стосунки з колегами у мене були хороші. В честь мого повернення влаштували вечірку. Коли всі були трішки напідпитку Олена, секретарка, поділилася зі мною невеличким секретиком. Пліткують, що мій чоловік не такий ідеальний, як здається.

Я не зрозуміла, про що вона говорить. Можливо випила зайвого, але жінка не заспокоювалася й почала розповідати про відрядження Олега, яке припало якраз на період народження Соні. Хлопці розповіли, що після вдалої угоди пішли до бару відсвяткувати. Посиділи гарненько й коли уже мали йти до готелю до них підсіла ефектна жінка. Вона одразу почала чіплятися до Олега, а він і не пручався. Словом, хлопці повернулися в номер без нього, а Олег з’явився аж під ранок.

Мені в голові не вкладалася ця інформація. Так, відрядження дійсно було. Олег поїхав не сам, а зі своїми колегами. Того вечора ми не розмовляли, бо мене забрали в лікарню народжувати. Зідзвонилися уже наступного дня, коли чоловік дізнався, що став татом. Невже він міг мені зрадити в ту ніч, коли я народжувала дочку?

Решту вечора я була сама не своя. Алк оголь вмить вивітрився з голови. Я не могла дочекатися повернення додому, тому збрехала Олегові, що погано себе почуваю. Ми одразу попрощалися з усіма й поїхали. Вдома я влаштувала чоловіку допит й він зізнався у своїй зраді.

Просив пробачення, клявся, що не розумів своїх дій, адже був сильно п’яним. Його послухати, то мого чоловіка фактично взяли силою. Мені було важко повірити в те, що це таки правда. Я запитала про жінку з якою він це зробив, чи підтримували вони контакт досі.

Олег розповів, що після того випадку з нею не бачився, але одного разу вона все ж таки з ним зв’язалася. Повідомила, що вагітна й не хоче народжувати дитину. Він підтримав її у рішенні зробити аборт. Занадто багато зізнань, як на один день. Мені потрібно було все обдумати, тому я попросила чоловіка деякий час пожити на дачі.

Я не була певна, що та жінка дійсно зробила аб _орт, тому вирішила її знайти й поговорити. Через колегу, який того вечора був з Олегом дізналася її контакти й поїхала на зустріч. Жіночка вона була не з приємних, але правди не приховала. Одразу про все розповіла. Дитину вона народила. Дівчинка, звуть Соломія. Одразу після пологів написала на неї відмову. Де вона зараз не знає й знати не хоче.

Я була глибоко вражена її черствістю. Як можна було залишити свою рідну кровинку напризволяще. Я пішла далі. Знайшла дитячий будинок, попросила інформацію про дівчаток з іменем Соломія. Знайшла дівчинку, яка підходила по роках. Поглянула на неї, вона була схожа на Олега. Сумнівів не залишалося, вона дійсно його дочка. Додому повернулася не сама, а з донечкою.

Зателефонувала Олегу, попросила приїхати. Коли чоловік побачив дівчинку, усе зрозумів. Поставила його перед вибором, якщо він хоче зберегти сім’ю, то Соломія залишається з нами. Якщо ні, то може подавати на розлучення.

Ми зуміли пережити важкий період у стосунках. Я пробачила Олегові зраду й прийняла його доньку, як рідку. Дівчатка між собою ладнають. Я рада, що знайшла в собі сили пробачити.

КІНЕЦЬ.