Ми з подругою росли разом, разом ходили до садка, до школи. Навчалися в різних університетах, але наш зв’язок від цього не ослаб. Я завжди стою на її боці, допомагаю їй у всьому і матеріально, і морально. Після становлення подруги матір’ю наші стосунки, якщо чесно, ніяк не змінилися.

Вона вкрай рідко включає матір ми з нею рідко говоримо на мамські теми. Я не розумію тих, хто каже, що після на родження дитини постраждала їхня спілкування з друзями. Мабуть, такі жінки не дуже дорожили дружбою. Скажу більше, я навіть частіше заводжу розмову на тему її дитини, ніж вона.

У неї росте чудовий син. Йому зараз 3. Він абсолютно мене не турбує, але є одне «але»: я помітила одну неrативну межу в собі. Моя подруга часто каже, що хоче зайти до мене.

Вона може зателефонувати і запитати, коли я запрошу її до себе, щоб дізнатися про нові плітки і чутки, а я завжди знаходжу відмовки і відkладаю нашу зустріч. Я знаю, що вона прийде із сином і намагаюся униkнути цього.

Я нещодавно доробила ремонт у квартирі: нові шпалери, підлогу, меблі та навіть посуд. Подруга мій будинок таким ще не бачила, але ясна річ, що їй хочеться його побачити.

Я сама хочу її запросити до себе. У моєї подруги дуже м’який характер. Вона ніколи не стане напрошуватися в гості, знаючи, що на неї не чекають. Я сама дуже часто заходжу до неї «на каву». Вона із сином не може надовго виходити з дому.

Та й няньку вона наймати не хоче. Проходить проводити вечори та вихідні в неї вдома. Я їй дуже вдячна, що вона не ставить мене в зовсім незручне становище і не проситься до мене через кожне друге слово.

Вона має дуже європейські погляди на виховання дітей, вона не прихильниця нескінченних заборон і суворого виховання. Я знаю, що мій новенький диван і біленькі шпалери не залишаться поза увагою її сина.

Та й інше він не омине. Я не можу покликати подругу до себе зі словами “тільки сина із собою не nриводь”. Так, вона знайде рішення, знайде з ким залишити сина, але мені буде неkомфортно після своїх слів.

Я терпляче чекаю, коли вона сама скаже, що вона одна без дитини, і я зможу запросити її до себе додому з величезним задоволенням.

КІНЕЦЬ.