Так склалося, що моя рідна сестра доглядала наших з нею маму й тата і тепер по праву та по справедливості вважає, що хата наших батьків належить лише їй.

Наталя вже й ремонти там поробила гарні, вклала чимало rрошей у ту хату, стала справжньою господинею у хорошому батьківському обійсті.

Поки мама була ще жива, вона усім моїй сестрі допомагала, всю пенсію віддавала Наталі, ще й працювала сама, відповідно, що й зарплата вся йшла її меншій доньці.

Тато наш теж пенсію отримував, всю віддавав Наталі, відповідно. Тато, звичайно, на жаль, любив сивенької попити, тому сестрі інколи з ним доводилося нелегко, багато вона вислуховувала в свою адресу недобрих слів від батька, але таке життя. Думаю кожен, хто має вдома таку людину, зрозуміє про що я кажу.

Але загалом за їх гроші сама Наталя провела до хати газ та воду. Робила весь час гарні ремонти. Загалом, всі гроші, які отримували батьки, вони віддавали лише одній своїй доньці – Наталі.

Я всі ці роки жила в невістках, жилося мені важко, щиро зізнаюся, бо в свекрухи була своя рідна донька, для якої вона старалася, а нам з чоловіком ніхто нічим не допомагав.

Моя свекруха ще з першого дня відділилася від нас, вона сказала, що в нас має бути все окремо. Мати чоловіка навіть їсти окремо варила лише для себе зі свекром, дітей наших ніколи не нагодує, лише з свекром їли вдвох. Навіть коли я на роботі, а діти зі школи прийдуть і голодні сидять, то лише мене чекають, щоб я щось приготувала, бо бабуся навіть шматка хліба їм ніколи не дасть.

А мама моя ніколи й в гості не заходила, навіть якщо проходила повз нашу хату, наче біля чужих людей, й голови ніколи не поверне в нашу сторону.

Мама з татом просто в душі завжди любили меншу сестру.

Сестра з мамою і татом жила весь час, відповідно вона й доглядала їх до останніх днів.

А коли батьків не стало вона стала хату оформляти на себе, бо говорила, що вона лише там робила ремонти, а я нічого туди не доклалася, якби не вона, то батьківська хата розвалилася б. Але батьки все теж їй віддавали, за всі ці роки вони мені ніколи копійкою не допомогли, взагалі нічим ніколи не допомагали, вважали, що я пішла до свекрухи на все готове, то в мене все є. Але насправді там нічого мого ніколи не було, за те, що я живу в чужих людей, я так багато докорів чула в свою сторону від них, щодня мені про це нагадували.

Наталя просто прийшла до мене і попросила, щоб я пішла в селищну раду і написала відмову від хати, щоб батьківське майно дісталося її, адже вона по праву його заслужила. Я не могла заперечити їй, пішла і зробила все, що мене просила Наталя.

Сестра стала гарною господинею, хата велика у батьків була. А чоловік вже багато років тільки й те робить, що мене докоряє, що мені батьки нічого не залишили, що я прийшла до нього біднячкою і біднячкою залишилася.

Щодня чоловік мені старається нагадати про це. Що я до нього на все готове прийшла, тут все його, а мені мої батьки і кусеня хліба не дали, я біднячка була і залишилася нею.

Але що я зробила неправильно? Як мені потрібно було вчинити з сестрою? Невже все життя буду слухати докори ці?

Джерело