Коли свекруха захво ріла, Уляна забрала її з села, влаштувала в добрій kлініці, де її вилікували, а потім привезла до себе додому, щоб доглядати її як слід. Але коли чоловік увійшов додому, і побачив маму у себе вдома, від його реакції в Уляни очі на лоба полізли.
Несподівано захво ріла свекруха. Жила вона у селі. Єдиний син сказав, що має роботу і ніколи йому матір‘ю займатися. Бабуся жила в селі і була безпорадна перед хворобою, яка несподівано поклала її в ліжко.
За справу взялася невістка. Влаштувала мати в добрій kлініці, щодня її відвідувала і за два тижні жінка стала на ноги. Але відпускати жінку додому ще було рано.
Уляна привезла свекруху до своєї квартири. Коли чоловік повернувся з роботи, то був дуже здивований, як вона тут опинилася і що робитиме?
Як з’ясувалося, оскільки син виявив повну байдужість до матері, Уляна йому нічого не розповідала — займалася нею самостійно. Тепер повідомила, що його мати потребує догляду і поживе кілька тижнів із ними. Чоловік обурився:
— Звикне до міського життя, потім не виживеш її! — кинув закид дружині. — Я ж тільки на ноги почав ставати, мамо. А тепер ще й за тобою треба доглядати! – заявив несподівано хворий матері.
Вона промовчала, але його слова вдарили її, мов бичом. Не менше вони вразили й Уляну, бо побачила справжнє обличчя свого чоловіка, і їй стало страաно за себе, своє майбутнє.
З ким вона пов’язала свою долю? Життя не завжди стежки прокладає прямо — буває і через колючки. Що ж на неї чекає тоді? Сергій грюкнув у серцях дверима та пішов на роботу.
Мати почала пакувати свої речі. Повернувся Сергій додому пізно ввечері та побачив біля порога запаковані валізи. На тумбочці поряд лежав квиток на поїзд. Сергій запитав дружину:
«Що мати досі не поїхала? Коли в неї поїзд вирушає? — Її поїзд поки що нікуди не їде. Це твої валізи і твій квиток, — якомога спокійніше відповіла дружина. «У мене була мрія наро дити дітей, створити щасливу родину. Після цього інциденту мені стало страшно за своє майбутнє.
Я не хочу, щоб у моїх дітей був такий черствий тато. Тож їдь у своє «забуте» село, подумай над своїми вчинками, відпочинь. А мати поки що поживе зі мною. Їй потрібний догляд. Якщо одумаєшся, то можеш дати про це знати. Поки давай!», — Уляна встала і пішла робити матері призначений їй укол.
Сергій стояв посеред кімнати, як укопаний. Він ніяк не очікував такого повороту. Ось так вчинила моя подруга зі своїм чоловіком. У мене її вчинок викликав захоплення. А у вас?
КІНЕЦЬ.