А якщо він не погодиться? – Ти тоді вдай, що нічого не чути, поrаний зв’язок, і скажи, що чекатимеш його о 17:00. Сама кuдай слухавку. І чекай.
Ірина часто провідує свою стареньку бабусю. Тільки в неї з’являється вільна година – вона тут як тут у неї. Адже бабуся живе одна. І вік у неї вже поважний. Цьогоріч старенька відсвяткувала свої вісімдесят років. На хвороби Антоніна Миколаївна не скаржиться. Одне говорить – з ким не буває. Внучка щодня розмовляє з бабусею по телефону, і час від часу провідує її. Ірина живе в гуртожитку та навчається.
Вступивши на навчання, дівчина вирішила, що хоче самостійного життя, та пішла від батьків.
Свою бабусю дівчина дуже любить. А сьогодні надумала зробити їй подарунок – приїде провідати бабу без попередження. Хай Антоніна Миколаївна порадіє. Тільки Ірина підходила до будинку баби, як помітила, що вона сидить на лавці зі своєю сусідкою.
Це її найкраща подруга, Соломія Андріївна. Вони дружать ще з молодих літ. Ірина хотіла, щоб сюрприз вдався, тож вирішила підійти непомітно. Тим часом бабусі розмовляли про своє. Спершу дівчина особливо не прислухалася до їх розмови, а потім таки зацікавилася. Антоніна Миколаївна говорить:
– І що надумала далі робити?
– Справді, не знаю. Він зовсім не звертає на мене уваги. Стільки я не старалася першою заговорити з ним, а поруч весь час та жінка. Знаю, вони не живуть удвох, але ж спілкуються.
– Хочеш, навчу тебе робити так, щоб він звертав на тебе увагу?
– А це як?
– Соломіє, зателефонуй йому сьогодні та попроси про допомогу. Запроси до себе. А далі ти сама все знаєш, думаю.
– А якщо він не погодиться?
– Ти тоді вдай, що нічого не чути, поганий зв’язок, і скажи, що чекатимеш його о 17:00. Сама кидай слухавку. І чекай.
– А якщо він не прийде?
– Не прийде він, прийду я. У мене є вино, будемо дегустувати.
На цьому бабусі припинили свою розмову, адже таки помітили позаду себе Ірину. Дівчина зайшлася сміхом та не могла заспокоїтись.
– От ви, “дівчата”, й хитрі. Це ж треба, які пристрасті. Бабусю, а мені даси декілька порад, як себе поводити з хлопцями?
– Ще б пак! Ти лише скажи, всього тебе навчу!
Додому йшли, ще довго сміючись. Дай, Боже, нашим бабусям хорошого настрою та міцного здоров’я.
КІНЕЦЬ.