Мені вранці зателефонувала дочка і повідомила таку важливу новину, що я мало не розnлакався. Виявилося, що вона нарешті виходить заміж.

Вона довго зустрічалася зі своїм хлопцем, цілих 5 років. Тим більше доньці вже 30 років, настав час і про онуків замислитися. Я одразу подзвонив дружині, щоб порадувати її.

Дружина теж була дуже рада, сказала, що почне думати про подарунок. Я хотів раніше зайти в магазин і купити фруктів додому. Тільки ось новина доньки все змінила. Тому що тепер треба терміново заощаджувати гроші.

Треба придумати подарунок, а фрукти взимку коштують дорого, тож вони поки що зачекають. Я почав міркувати, де ж узяти гроші. Може взяти кредит, все ж таки треба подарувати щось глобальне. Весілля за два місяці ще є час, щоб накопичити гроші.

Я підійшов до будинку і звернув увагу на поштову скриньку. Усередині щось лежало. Я відкрив і побачив якийсь лист, у ньому йшлося про те, що я маю прийти до нотаріуса. Це було дивно. Як виявилося, я отримав спадок від тітки Зіни.

Це моя далека тітка, ніхто з родичів не доглядав її, крім мене, адже треба було бі дній жінці всього лише трохи уваги. Я приходив до неї щотижня, приносив продукти, купував ліки. Я часто розмовляв з нею про все на світі. Я не розумів своїх родичів, яким все одно було на неї.

І як виявилось, тітка Зіна залишила свою квартиру на мене. Я навіть не припускав. Бо не думав про її квартиру. Таким чином, у мене сам собою з’явився подарунок для доньки на весілля. Тому я весело купив для дружини більше фруктів.

КІНЕЦЬ.