Ніколи я і уявити собі не могла, що буду учасником такої дивної картини: на моїй кухні зі мною сидить коханка мого чоловіка та розповідає мені про те, як зраджував мені мій чоловік. Тут вона лише через те, що декілька днів тому зателефонувала і домовилась зі мною про зустріч. Сама не знаю чому, але я погодилась. Хоча тоді й не знала, хто вона, проте і з незнайомою жінкою зустрічатись така собі перспектива.

Олена зізналась мені вже за чашкою чаю, проте довго на це не наважувалась. А коли розповідала, то очі опускала додолу, бо не могла дивитись мені в очі. Я взагалі сиділа шокована. Скільки років жили разом, виховували діток. Я б ніколи не змогла здогадатись, що він на таке здатен.

– Познайомились ми, коли я проходила співбесіду в фірмі Юри. Його керівник все ж мене не взяв, на жаль, проте із вашим чоловіком ми спілкування не припинили. Він подавав мені знаки уваги та залицявся, а мені як і кожній жінці це тільки лестило. Тоді я взагалі не розраховувала на щось серйозне.

Я бачила ту обручку на пальці, але коли наше спілкування закрутилось далі, то Юрій почав мені присягатись, що із дружиною він вже на етапі розлучення, що з нею його більше нічого не поєднує і він зовсім вільна людина. Я тільки зараз розумію, якою була дурною, що вірила в такі казки.

Але почуття заполонили мій мозок. Та все це рухнуло, коли декілька днів тому я не побачила вашу щасливу сім’ю в одному із кафе. Те, що у вас були діти взагалі мене шокувало. Про них я нічогісінько не знала. Я прекрасно зрозуміла, у що вляпалась і яку щасливу сім’ю зруйнувала.

Під час цієї промови в моїй голові шалено гуділо. Та як взагалі можна було вигадати наше розлучення, відсутність дітей?

– Я не захотіла більше взагалі ніякого контакту з Юрою. Але він почав наполягати, мучити мене своїми зізнаннями в коханні. Тому я й прийшла сьогодні сюди. Я хочу жити нормально і не красти чийогось чоловіка, батька. Обіцяю, що більше ніколи не буду вам заважати і прошу вибачення за те, що вже натворила.

Я бачила, що жінка максимально щиро себе поводила. Я вірила їй і її сльозам. Але як реагувати мені на це справді не могла докумекати. Тоді просто встала, дістала пляшку улюбленого вина, відкоркувала його та налила «гості». Тоді взяла її за руку, сказала, що прощаю. І саме в цей момент прийшов чоловік.

Потрібно було бачити його обличчя, коли увійшов на кухню та побачив там таку зворушливу картину. Він довго дивився на нас, тоді намагався зліпити декілька слів докупи та щось сказати, а потім просто розвернувся і вибіг геть.

Ось такий, мужній та відповідальний у мене чоловік, як виявилось. Коханку я провела, а він і на наступний день додому не з’явився. А мені і не потрібно. Речі кур’єром відправила його батькам. Нехай тішаться сином.

КІНЕЦЬ.