Я архітектор. Звик працювати віддалено під час пандемії, і зараз активно користуюся цим. Рік тому я на чотири місяці поїхав до моря. Мені все одно звідки працювати. Аби інтернет був якісний. Я віддав ключі від квартири своєму найкращому другу, з яким ми товаришуємо ще з дитинства.

Ми пройшли разом вогонь, воду та мідні труби, тож я довіряв йому як собі. Свою квартиру я довірив йому тому, що маю багато домашніх рослин, які треба поливати. Ось і пообіцяв простежити за ними. За два місяці мені знадобилося терміново повернутися до свого міста.

У справах. Це був саме кінець серпня, тому я приїхав лише на кілька днів раніше, ніж планував. Коли я підходив до свого будинку, я подивився на вікно і побачив, що з нього дивиться якась дівчина.

І ви вже розумієте, що я весь холодним потом покрився і пішов перевіряти квартиру. Може, вікна переплутав? Відчинив двері своїм ключем і побачив приголомшливу картину – у моїй квартирі знаходилися дві людини – хлопець та дівчина.

Я зажадав пояснень – хто вони і чому у моїй квартирі перебувають. Звісно, молоді люди злякалися, і хлопець сказав, що зараз усе пояснить. Він комусь зателефонував, а дівчині сказав збирати свої речі. З телефонної розмови я зрозумів, що хтось зараз мусить приїхати і мені все пояснити.

У мене були вже деякі здогади, але я все одно був здивований, коли приїхав мій друг. Виявилося, що це його племінник із нареченою.

Мій друг без мого дозволу поселив у моїй квартирі своїх родичів. Я перевірив усі речі, і все було на місці. Гроші та коштовності теж. Але з того часу я більше не спілкуюся з другом. Не можу я пробачити таку неповагу до мене, моєї оселі та нашої дружби.

КІНЕЦЬ.