Все  своє життя Марія чесно працювала зі своїм чоловіком. Були молодими, кохали одне одного. Жили як усі, виховували двох синів, на вихідних час проводили на дачі. 

Дача для жінки була справжньою розрадою, місцем відпочинку. Адже біля своєї клумби вона забувала про життєві клопоти та негаразди. Подружжя тримало невеликий город. Мали свій садок. Тому зимою мали і власну консервацію, і домашні яблука та груші.

Сини виросли. Старший син  Богдан емігрував з родиною до Канади. Молодший син  Денис залишився в Україні. Теж одружився, з дружиною Євгенією виховують сина Мирона, йому 4 роки. Періодично  навідуються до батьків на дачу. Не стільки допомогти по господарству, як влаштувати пікнік на свіжому повітрі. Запросити кумів та друзів, і сидіти в альтанці до пізньої ночі.

Чоловік Марії став часто хворіти, серце барахлить. На дачу стали рідше їздити.  Їм стало все важче дбати про чистоту на городі, тож батьки Дениса прийняли рішення віддати його синові та його невістці. Сподівались, що вони подбають про дачу, садочок та город.

Проте не так сталось, як гадалось. Осінь і зиму батьки на дачу не їздили. А весною, коли почались роботи в саду та на городі, вони вирішили навідатись на дачу. Подивитись, як невістка з сином справляються з господарством.

Був погожий суботній ранок, як раз для роботи на чистому повітрі. Вже підходячи до будинку, в повітрі відчувався запах шашликів. Марія зайшла в двір, і не впізнала його.

Трава була не покошена, сухе гілля в садку стирчало в різні боки. Минулорічні квіти на клумбі ніхто не обрізав. А про город і мови не йшло. На ньому красувались ще старі гарбузи на кашу, яких не подолав мороз.

Діти, а як же так? Ми ж з батьком думали, що ви будете доглядати за дачею. Город посадите. Все буде у вас домашнє. І що тепер вийшло?-щиро дивувалась мати.

Женя заявила, що працювати на тому городі вона не буде і вони заробляють достатньо грошей, щоб мати змогу купувати продукти у магазині, тож нічого садити вони не збираються. А дачу перероблять під відпочинок. Будуть тут релакс собі влаштовувати.  Зроблять розкішний  газон, басейн поставлять. А город, то не їхня справа. Пахати на ньому ніхто не буде.

Марії стало так прикро за дітей. Що вони абсолютно не думають про майбутнє. Одні гулянки їм в голові. Ну як в тій байці про бабку, яку ціле літо безтурботно літала, а зимою замерзла від холоду та голоду.

Вирішила провчити дітей, забрала ключі від дачі.

Притон тут влаштовувати не дам! Або працюйте, або сидіть собі в своїй квартирі!

Забрала ключі, й поїхала собі додому. Ввечері Марія отримала телефонний дзвінок від невістки, яка вилила не неї безліч бруду. Заявила, що якщо вже  віддали їм город та дачу, то не маю більше права пхати свого носа у їхні справи.І вони самі будуть вирішувати, щоб їм робити і як вести господарство без вказівок. Але ж вона забуває одну річ: так,  віддали, але можуть і забрати назад. Добре, що не встигли зробити документи.

КІНЕЦЬ.