Мої дружині у спадок від дідуся та бабусі залишився будинок у селі. На жаль, їх не стало.

Спочатку з життя пішов дідусь, а потім через декілька днів бабуся. Вона не змогла довго жити на світі без свого чоловіка.

Катерина була єдиною та улюбленою онукою, тож будинок перейшов до неї. Дуже пощастило, що село знаходилося в горах. Такої краси я зроду бачив. Недалеко біля дому протікав гірський струмочок, навколо ліси та гори, а повітря було невимовно чистим.

Село сучасне, було багато магазинів і туристичних об’єктів, навіть банк був. До нього потрібно було їхати 40 хвилин автомобілем.

Таку місцину я бачив у своїх мріях, єдине, що ремонт цьому будинку не робився десятиліттями, тож було багато роботи. У нас була фінансова можливість зробити там ремонт. Для цього ми з дружиною взяли відпустки та почали роботу.

Коли я був у магазині місцева продавчиня попередила мене про нашого сусіда. Від нього нещодавно пішла дружина і цей чоловік славиться у них селі як місцевих Дон Жуан. Михайлович не пропускає ні одної спідниці.

Катерина у мене дуже привабливо жінка. Навіть зараз після того, як ми одружилися, відбою від кавалерів в неї немає. Проти дружина жодного разу не давала мені приводів для ревнощів. Та я їй довіряю.

На задньому дворі у нас відкривався дуже чудовий краєвид на гори. Ми з Катериною вирішили зробити там альтанку. Самі ми не володіємо такими знаннями, тож найняли бригаду майстрів. Я уявляв, як ми з Катериною літній вечором п’ємо чай та милуємося горами. Просто казка.

Потрібно було розрахуватися з працівниками, а вони брали лише готівкою. Найближчий банкомат знаходився в банку, тож потрібно було їхати автомобілем хвилин 40.

Бригада робітників залишилася вдома, дружина прибирала в будинку. А я поїхав в банк.

На пів дорозі я згадав що забув вдома банківську карту. Як зняти гроші без неї? Довелося повертатися. Мене не було  хвилин 10-20.

Коли повернувся та побачив таку картину: з нашого подвір’я вибігає Михайлович в одних трусах. А труси такі сімейні з візерунком. Напевно, собі такі куплю.

Я підійшов до дружини, щоб дізнатися, що ти тільки що відбулося, а вона нічого не може сказати тому, що дуже сильно сміється. На підлозі будинку валяється одяг Михайловича. Майстри теж заливаються від сміху.

З’ясувалося, що як тільки я виїхав, до нас додому прийшов цей літній чоловік. Він думав, що робочих теж немає. Михайлович зайшов додому до Катерини та з порогу почав розповідати, якій він невгамовний коханець. Казав, що молоді люди не вміють того, що вміє він. А щоб швидше перейти до діла, почав роздягатися.

Катерина недовго думаючи сказала, що у неї є інші охочі повчитися тому, що він зараз продемонструє. Дружина відкрили вікно та покликала робочих, сказала що зараз буде майстер-клас.

Бригада майстрів у нас чоловіки з гумором та підтримали її жарт. Запитали у Михайловича чи можна знімати на камеру. Чоловік зрозумів, що з нього кепкують та дременув з хати.

З того часу Михайлович підходить наш будинок десятою дорогою та навіть не вітається з Катериною та зі мною. А у нашому селі всі швидко дізналися про цей випадок та стали сміятися з Михайловича.

КІНЕЦЬ.