Я, батько та молодший брат все життя прожили разом.

Мами не стало коли ми ще були маленькими. Батько виховував на самотужки, інколи йому допомагала бабуся. Йому довелося працювати на двох роботах, проте він все одно проводив час з нами.

Ми з братом ходили на гуртки, якщо було потрібно, до нас приходили репетитори. Жодне свято не обходились без подарунка. Ми з братом раділи, що маємо такого батька.

Він ростив нас хорошими людьми. Вчив поважати старших та бути хазяїновитими.

Час дуже швидко пройшов.

Я перший поїхав навчатися до університету в інше місто. Після мене в теж саме місто приїхав навчатися Михайло. Потім ми знайшли роботу та стали проживати на орендованій квартирі разом.

Батькові була дуже самотньо без нас, тож він вирішив знайти собі жінку. Вже через рік він переїхав жити до тітки Василини. Свою квартиру батько продав, поділив гроші між нами.

Ми з Михайлом планували взяти іпотека на житло. На щастя, ми працювали в будівельній фірмі, тож керівництво пішло нам на поступки, зменшивши платежі, згодом кожен з нас мав однокімнатну квартиру.

До батька приїжджав рідко тому, що його нова дружина не дуже любила гостей у своєму домі. Ми це зрозуміли по виразу її обличчя.

Згодом Михайло одружилися, а я став керівником відділу. Часу на спілкуватися з батьком залишилося ще менше.

Якось я зустрів нашого сусіда і те, що він мені розповів, мене дуже шокувало. З’ясувалося, що нова жінка нашого батька вигнала його із дому. Уже місяць пройшов з того часу. Батько проживає в гаражі і їсть те, що йому приносять сусіди. Я був неприємно вражений цією розповіддю.

Батько ніколи не розповідав, що його нова жінка так до нього відноситься. Коли ми прийшли з Михайлом до цієї жінки, Василина сказала, що це її дім і вона буде робити те, що захоче.

Наша версія така: батько вийшов на пенсію, тепер не приносить гроші та відповідно став їй не потрібний

Ми з Михайлом вирішили, що заберемо батька до себе. Зібралися та поїхали за батьком. В гаражі його не було, ми знайшли батька у сусіда. Він помітно схуд, був брудний та невиспаний.

Побачивши нас, батько заплакав. Ми запитали, чому Василина себе так повела, наші здогадки виявилися вірними.

Зараз батько живе зі мною, добре що місця вистачає нам обом. Я поки неодружений. Та нам в однокімнатній квартирі якраз нормально. Багато хто думає, що двоє дорослих чоловіків не вживуться на одній території, але нам батьком добре жити разом.

Я влаштував батька до себе на роботу охоронцем, скоро ми назбираємо грошей на перший внесок, щоб придбати для нього квартиру, адже все життя я не збираюся жити з батьком, мені ще потрібно буде одружитися.

Батько радий, що виховав нас з Михайлом хорошими людьми. А нам не зрозуміло, чому батько не звернувся за допомогою до нас раніше.

Він каже, що йому було соромно в такому віці просити про допомогу, хоча тепер добре, що все сталося саме так.

Згодом нам вдалося назбирати коштів на перший внесок, щоб придбати батьку квартиру. Та ми з Михайлом оплачуємо щомісячні внески за квартиру разом. Це мінімум, що ми можемо зробити за його турботу.

Після того, як батько переїхав у власне житом, я знайшов своє кохання та скоро одружуся.

КІНЕЦЬ.