Ми з чоловіком у шлюбі вже 3 роки, маємо маленьку донечку, купили разом хороший будинок. Наче все добре у нас, я не люблю скаржитися, але мама чоловіка дуже псує нам сімейне життя і я вже не знаю, що робити, адже так справа і до розлучення може швидко дійти.

Ми живемо далеко від моїх батьків, тому зустрічаємося з ними рідко, мало спілкуємося, зате мати чоловіка – то особлива історія.

Батька в чоловіка, на жаль, не має давно. Свекруха моя живе окремо від нас, але зовсім поряд. Але вона має дуже великий вплив на мого чоловіка.

Свекруха живе в трикімнатній квартирі, тому чоловік наполягав, щоб після розлучення ми перебралися жити до неї, мовляв там місця вистачить усім.

Та я не хочу так, я така людина, що близько до душі сприймаю все, тому ніколи не хотіла жити в квартирі батьків чоловіка, адже розуміла, що ніколи не буду там справжньою господинею і це лише з часом зіпсує стосунки в родині. Думаю, це вже добре знають усі, що краще, коли молода сім’я живе окремо від батьків.

Я розумію, що важко судити по ситуації, зі слів однієї людини, однієї сторони, але повірте, моя свекруха – дуже важка людина. Вже після одруження, Богдан мені зізнався сам, що його мама дуже не хотіла, щоб він одружувався саме зі мною. Але у нас були щирі почуття і вони взяли верх, тому наше весілля таки відбулося.

Та мати чоловіка має дуже великий вплив на свого сина і мені дуже прикро за це.

Справа вся в тому, і проблема, що мама чоловіка має знати все абсолютно. Я їй нічого не розповідаю, хоча вона мені задає сотні запитань. Така важка людина, от просто любить випитати все, у неї немає відчуття того, що це не гарно, що людині не подобається все. Їй байдуже – от просто запитує, що їй заманеться, просто з цікавості, або ще з ціллю якоюсь.

Я спочатку намагалася бути тактовною, відповідала, намагалася підтримати розмову, бо мені не зручно було їй відмовляти в усьому. Та потім зрозуміла, що марно це все. Цій людині нічого не догодиш.

Відтоді мама переключилася на свого сина. Постійно телефонує йому по сто разів на день, випитує кожну дрібницю, а він їй і розповідає все.

Я стільки разів просила чоловіка не робити цього, але він не розуміє і не підтримує мене. Каже, що це його мама – рідна людина, яка ніколи чогось недоброго не побажає нам.

Останнім часом свекруха зовсім стала нестерпною. Часто приходить в гості, навіть коли я цього не хочу, мовляв то син її запросив, хоча я добре знаю, що Богдан її не запрошував, але він ніколи не зізнається в цьому, мовляв все вірно – мама каже правду.

З матір чоловіка тримаю на відстані, спілкуюся з нею дуже мало. А от коли вона приходить до нас, то сидять там собі з Богданом на кухні, чай п’ють, щось їдять, пліткують і сміються. Коли вона йде, то якось так недобре може поглянути на мене і у мене зразу ж з’являється думка: ну що ж цього разу Богдан про мене розповів.

Я прошу чоловіка нічого не розповідати, але він не розуміє мене, каже, що вона не чужа нам людина. Зараз я все більше і більше не люблю матір чоловіка. Можливо, це й не правильно, але по-іншому не можу.

Останнім часом вона стала давати Богданові різні поради і через це ми постійно сперечаємося. Дійшло до того, що вони обговорюють навіть наше особисте життя, про що з батьками взагалі не прийнято говорити. Це не правильно, я ніколи батька своїм не розповідаю про це, як і більшість нормальних людей.

Останнім часом я навіть не можу нічого сказати чоловікові, намагаюся контролювати себе, щоб не повідомити зайвого, бо про це обов’язково дізнається його мати.

На днях чоловіка відправляють з роботи у відрядження у Лівів, ми самі живемо під Києвом. Я просила його не їхати, у нього була можливість відмовитися, міг поїхати його колега, він молодий, неодружений. Я ж Богдана просила залишитися вдома, зараз часи непрості, мені важко буде одній з дитиною, світла майже немає, потрібна допомога та підтримка на місті.

Чоловік погодився залишитися, а потім приходила мама, сказала, чому тобі вдома сидіти, ти ще молодий, маєш побачити багато, розвіятися, ти втомився від цих буднів сімейних – їдь, і Богдан відразу сказав мені, що поїде.

Я була не так проти самого вiдрядження, як здивована тим, шо мене поставили перед фактом, а всi розмови i непорозуміння наші були обговоренi з мамою, де вирiшилось, що я чоловiковi просто заздрю, треба було шукати когось “простіше” i взагалi, що я стара i вже з дитиною нiкому не потрiбна.

Я не знаю тепер що робити, розумiю що його мама не змiниться i такi ситуацii будуть повторюватись, і вона постійно буде в нашому житті, адже чоловік мій її підтримує в цьому.

Мені так прикро і важко на душі. У нас було щире кохання, такі світлі почуття, зараз це все просто зникає на моїх очах. Останнім часом зовсім одні непорозуміння у мене з Богданом.

Чоловік зараз щасливий, адже їде у відрядження, щоб відпочити, так як каже його мама. Відпочити від сім’ї! Ви уявляєте собі! Відпочити від мене і маленької дитини, яку ми обоє дуже любили.

Останні дні чоловік говорить до мене словами своєї мами. Я не знаю що робити, наче руйнується зараз у мене на очах наше сімейне щастя.

Що мені робити? Як далі бути? Як зберегти шлюб?

Джерело