Батьки дуже любили єдину дочку, і на весілля зробили молодим великий подарунок.

– Тримай, дочко, дарча на бабусину квартиру. Розуміємо, що молодим потрібне своє житло, тому і даруємо вам чудову квартиру. Могли б здавати, але вам потрібніше.

Гості схвально заплескали. Справді, тепер молодятам не потрібно брати іпотеку, відмовляючи у всьому собі. Живи та радій.

– Сподіваюся, з онуками тягти не будете, – наставляла теща, гордо дивлячись на батьків нареченого. Біднота, що з них взяти. Худенький конверт з грошима і тур в теплу країну. Самим не соромно?

– Дякую вам велике, – заплакала Оксана. – Я така вдячна! Олег, скажи що-небудь, не сиди мовчки, – прошепотіла вона новоспеченому чоловікові.

– Ага. дуже вдячні, – погодився Олег.

Його батько збирався продати єдиний автомобіль, нещодавно куплений, і подарувати ці гроші сину, але син заявив, що не прийме такого вчинку. 

– Я сам зароблю. Ви і так для мене багато зробили” – сказав він напередодні весілля.

Квартира виявилася старенькою двокімнатною “хрущовкою”, але ж можна в ній жити і попутно робити ремонт.

Олег любив лофтовий стиль і планував наклеїти чорні шпалери. І таку ж натяжну стелю. На підлогу – ламінат.

– Ти що! Це ж не розумно! – тесть був чоловіком прямим, і не вважав за потрібне приховувати свої думки. – На що ти перетвориш кваритру? Зовсім вже?

– Справді, милий. Давай наклеїмо шпалери з квітами, я вже вибрала потрібні.

Чоловік зітхнув. Сваритися із дружиною він не збирався. Квіти, так квіти.

– Я чула, що натяжна стеля – це дуже добре, – Розважливо зазначила теща. – Купуйте стельову плитку, дуже красиво. З імітацією ліплення.

Зять розсудливо стримав слово “село”, що просилося назовні, і знову погодився. Права голосу в нього немає, квартиру йому подарували родичі, тож треба мовчати.

Теща, що заглянула у гості, ледве втрималася на ногах, побачивши на стіні величезний плакат із зображенням чоловіка з довгим волоссям, що стирчить у різні боки.

– Це що ще? Зніміть негайно! – розпорядилася вона.

– Не знімемо! Я купив цей плакат на концерті, присвяченому пам’яті Кузьми Скрябіна. Мені подобається на нього дивитися і слухати його музику.

– Ні, це неприпустимо, – пробурчала жінка похилого віку, знімаючи плакат. – Так і хочеш перетворити квартиру на якийсь гуртожиток. Дочко, а ти чого мовчиш?

-Так говорила я йому сто разів, – з досадою сказала Оксана. – Все ніяк не подорослішає.

Батьки Олега дивувалися з вибору сина.

– Вони ж зовсім різні, – журилася мати. – Що він у неї такого знайшов?

 -Подружжя може бути з різними поглядами, головне, щоб цілі були однакові, – не погодився батько, дивлячись на струнку фігурку невістки, що клопотала біля плити. Батько ледве відвів очі від дивовижного видовища.

Батьки Олега намагалися не набридати молодим, і приходили в гості тільки після погодження з сином та невісткою.

Чого не скажеш про батьків Оксани, які почали відвідувати доньку щодня. Дочка була пізня дитина, батьки вже вийшли на пенсію, і вільного часу у них було багато.

– А коли ви нас потішите онуками? – Запитувала свекруха. – Олег, у тебе точно все гаразд? Якщо ні, скажи, у мене є знайомі…

– Ми не хочемо поспішати з дітьми, – лагідно відповів чоловік.

– І дуже дарма, – не схвалював тесть. – Сім’я без дітей – це не сім’я.

Олег подумував відмовитися від чудового подарунка, і взяти в іпотеку квартиру, в якій міг почуватися повним господарем, і не зустрічатися з докучливими родичами. Але Оксана і про це слухати не хотіла.

– Ти хочеш образити моїх батьків, – схлипувала вона. Гарне личко морщилося, і з бездонних очей котилися сльози, і Олег квапливо погоджувався, що так. Батьків треба берегти та поважати.

– У нас давно не було цього самого, – грайливоч сказав дружині Олег. – Розливай ігристе, я зараз.

Він з’явився зі спальні, одягнений у лише у спідню білизну…. – Ну як тобі? – гукнув він.

– Одягнися! – на порозі показалася теща, з величезною валізою.

Як він міг забути, що вона має ключі. Але це було не найгірше.

– Я посварилася з твоїм батьком, – сумно сказала жінка. – Поживу поки що у вас.

Олег довго крутився, не в силах заснути. За стіною не могла заснути і теща. І не тому, що їй заважали. Просто у жінки було безсоння. Вона вставала, блукала по кімнаті, ходила через кімнату, де спало подружжя на кухню…

На роботу він вирушив невиспаним з важкою головою.

– Я заночую в батьків, – повідомив він дружині. – Поки мама у нас, я не прийду.

– Не смій так називати мою матір, – обурилася Оксана. – Мої батьки, на відміну від твоїх, подарували нам квартиру! А ти замість подяки не бажаєш приділити увагу моїй мамі. Їй зараз дуже важко, як ти не розумієш!

Наступного дня Олег поставив ультиматум дружині. Він починає шукати квартиру, щоб почати винаймати, і попутно збирає на перший внесок. Або…..

– У мене є квартира, – холодно сказала дівчина.

– А я тобі говорила. Не поважає твоїх батьків, отже, не поважає тебе – почувся здалеку голос тещі.

Олег сподівався помиритись із дружиною, але вона й чути не хотіла про переїзд. Так, фінансово вони потягнуть. Чоловік заробляв добре. Але як він сам не розуміє, що гроші краще відкладати. Щоб потім купити щось краще. Віддавати їх банку – не розумно.

– Тобі що, складно виявити повагу до моїх родичів? Не так часто вони до нас і приходять. Мама, до речі, помирилася з батьком. Приїжджай.

Олег приїхав, давши собі слово, що це востаннє.

-Давай поміняємо замки, – попросив він. – Або скажи, щоб твої хоча б попереджали про свій прихід.

– Ось ще, буду я ще у свою квартиру дозволу питати прийти, – Теща, як завжди, з’явилася несподівано.

І Олег не витримав. Поки донька розмовляла з матір’ю, зібрав свої речі та пішов. Назавжди. Дружина плакала, просила повернутися.

Ні За Що. Сім’я повинна складатися з двох людей, а не з купи родичів, які люблять пхати носа у все.

Олег подав на розлучення, і невдовзі взяв квартиру в іпотеку. Друзі розповіли Оксані, що в ній чорні стіни та чорна стеля. І плакати на стінах. Серед яких задоволений Олег живе на своє задоволення.

КІНЕЦЬ.