До певного часу я жила в щасливій сім’ї, точніше, я так думала. Батьки рідко сварилися, допомагали один одному, мама виконувала домашню роботу, а тато працював. На мені вони ніколи не економили, адже я єдина дитина.

У свої шістнадцять я зрозуміла, що між батьками не має палкої любові, проте є взаємоповага. Для себе я вирішила, що шукатиму такі ж стосунки, проте і подумати не могла, що за спокійною посмішкою тата може стояти таке…

Щомісяця, або через місяць, тато відправлявся у відрядження, ми вже до цього звикли. Перед його приїздом мама завжди готувала його улюблені страви, а коли він заходив у квартиру, то міцно обіймала, я теж, але ж тоді ще не знала, звідки він повертається…

Я дізналась про все, коли мені було 17 років. Сталось це раптово. Мама відпустила мене на вихідні до одногрупниці з сусіднього міста й ось ми гуляємо по парку і я помічаю тата. Спочатку я намагалась переконати себе, що це не він, адже цей чоловік йшов, обіймаючи молоду жінку та тримаючи за руку дитину років 6. Проте чим більше я бачила його, тим яснішим все ставало.

Я попросила подруги, щоб ми рушити за ними, старалися робити це непомітно.

Батько з незнайомцями зупинився біля кіоску з морозивом.

– Тату, я хочу шоколадне! – промовив хлопчик, звертаючись до МОГО тата. У той момент я відчула, як серце впало десь в п’ятки. Я ледь стримала себе, щоб не вдарити його, зібрала сили та пішла геть, везучи додому таку страшну таємницю.

Зараз мене охоплює жаль до своєї мами й невизначеність. Я не знаю, як правильно мені вчинити. Можливо, така звістка повністю її розіб’є її, або вона б воліла не знати цього, але як мені нести на собі цей тягав протягом довгих років?

КІНЕЦЬ.