Я вступила до університету на факультет права, доклавши чимало зусиль. З першого курсу старалася показати себе зразковою студенткою й заробляти високі бали. Моя праця неодноразово винагороджувалася. Уся увага була зосереджена лише на навчанні. Мої подруги насміхалися з мене й говорили, що я так і залишуся старою дівою, якщо не почну цікавитися хлопцями. На їхні розмови я не зважала, бо чітко знала чого хочу в цьому житті.

На початку другого курсу нас поділили на пари для виконання спільного проєкту. Мені дістався найбезвідповідальніший студент курсу Левко. Я одразу попередила хлопця, що не збираюся виконувати всю роботу самостійно. Тому якщо він хоче отримати високий бал, доведеться слухатися мене й виконувати доручення.

З Левком ми почали багато часу проводити разом. Наодинці він поводив себе зовсім по-іншому. Мені подобалися наші зустрічі і я почала відмічати, що з нетерпінням чекаю наступної. Наближався час здачі проєктів, а я сильно хвилювалася. Не того, що ми можемо провалитися, в нашій роботі я була впевнена. Я боялася, що ми більше не спілкуватимемося й це розіб’є мені серце. Варто зізнатися – я закохалася.

Роботу ми здали на відмінно, обоє отримали високий бал. Левко запросив мене відсвяткувати цю подію в кафе. Я зраділа, як мала дитина радіє морозиву. Під час зустрічі хлопець зізнався, що має до мене почуття й запропонував зустрічатися. Звісно я погодилася.

Наші стосунки були схожі на фільм про кохання. Усе настільки прекрасно та солодко, що аж не віриться. Чекати перевірки відносин роками не було сенсу. Ми вирішили розписатися. Правда батьки не надто зраділи цій новині. Вони вмовляли нас зачекати, закінчити навчання, а вже потім створювати родину. Ми слухали своє серце, а не поради дорослих.

Після розпису потрібно було визначитися, де жити. І мої, і батьки Левка запропонували жити у них. Звісно я хотіла, щоб чоловік обрав мою рідню та він пояснив, що не годиться чоловіку йти в прийми. Ми переїхали до нього.

Стосунки зі свекрухою не склалися одразу. Вона звинувачувала мене в тому, що я закрутила голову її сину. Й замість того аби навчатися й думати про роботу, він вирішив женитися.

Я пропускала ці образи мимо вух, бо не хотіла сваритися з мамою Левка. Коли вона зрозуміла, що звичайні розмови на мене не діють, почала чіпляти до дрібниць й завалювати мене роботою по дому. Ця жінка прекрасно розуміла, що мені потрібен був час, щоб готуватися до пар, але робила це навмисно. Свого роду помста за зіпсоване життя сина.

Левко помічав ворожість своєї матері й часто сварився з нею, захищаючи мене. Тоді в сімейні розбірки втручався його тато, захищаючи свекруху. Закінчувалося тим, що батьки декілька днів з нами не розмовляли. Я втомилася жити в постійних конфліктах, тому попросила Левка переїхати до моїх. Коли про це почув свекор, розгнівався й попередив, що взагалі відмовиться від сина, якщо він покине цей дім.

Ми довго радилися й врешті вирішили орендувати квартиру. Звісно грошей у нас не було. Левко перевівся на заочну форму навчання й влаштувався на роботу. Я навчалася за двох. Разом ми зуміли пережити досить складний період життя. Після випускного стало легше. Я теж пішла на роботу, тепер і нас було достатньо грошей, щоб не хвилюватися про завтрашній день.

З часом я завагітніла. Ми вирішили взяти квартиру на виплату. Хотіли принести малюка у власну квартиру. Левко декілька років не розмовляв з батьками, хоча і йшов на примирення першим. Вони не змогли пробачити йому те, що він став на мій бік й обрав дружину. Можливо після народження внука чи онучки вони змінять своє рішення й заспокояться та поки цього не сталося. Ми стараємося думати лише про хороше. Віримо, що усі проблеми залишилися позаду, а попереду на нас чекає щасливе батьківство.

КІНЕЦЬ.