Злата знала, що фінанси та банківська справа, то не її, але послухала наполягання матері й вступила до коледжу. Навчання закінчила з червоним дипломом. Після випускного принесла мамі свої документи й привітала з отриманою освітою. «Ти хотіла, що я стала економістом, будь ласка. Диплом твій. Дарую!».

Здійснивши мрію матері, вона вирішила взятися за свою. З дитинства Злата любила проводити час в компанії інших діток. Чим більшою  вона ставала, тим краще розуміла, що хоче пов’язати своє життя з дітьми. Дівчина мріяла вивчитися на виховательку дитячого садку або вчителя початкових класів, але мама її не підтримала.

Здобувати нову освіту, відвідувати лекції, здавати практичні, Злата не хотіла, тому пішла шляхом найменшого опору. Подала оголошення про свої послуги няньки. Звісно, вона розуміла, що без освіти, досвіду чи рекомендацій їй світить не багато, але раптом пощастить.

Перший клієнт зателефонував десь через три тижні. Це був чоловік із приємним голосом. Назвався Євгеном. Розповів, що має однорічну доньку й шукає няньку на тимчасову роботу. Злата погодилася й наступного дня пішла за вказаною адресою. Біля під’їзду будинку сиділи місцеві бабусі, мабуть, ділилися свіжими плітками. Дівчина привіталася та запитала у них про свого клієнта.

Бабусі охоче розповіли все, що знали про життя Євгена. Він батько-одинак, виховує дочку. Був одружений, але розлучився. Дружина у нього ще та вертихвістка. Жіночка вона неприємна та невихована. Ніколи з ними не віталася й слова доброго не сказала.

Виявляється, що дружина Євгена не хотіла народжувати дитину. Це чоловік її вмовив. Тож вона довго й не витримала, через місяць після народження Світланки, зібрали речі й утекла. З того часу Женя сам дає раду малій дитині ще й примудряється поєднувати батьківство з роботою.

У квартиру Злата йшла, озброєна інформацією про свого роботодавця. Двері їй відчинив досить гарний чоловік. Дівчина не знала скільки йому років, але виглядав він дуже молодо. У нього на руках була дівчинка, бабусі сказали, що звуть дитину Світлана. Донька Євгена посміхнулася, коли подивилася на свою няню й простягнула до неї руки. Злата не розгубилася взяла дівчинку до себе й почала з нею розмовляти.

Євген, зрозумівши, що дівчата знайшли спільну мову, зітхнув із полегшенням. Швиденько він увів Злату в курс справ й побіг на зустріч. Світланка виявилася дуже активно дитиною. Під кінець вечора вона вимотала свою няню, але й сама здалася. Злата приготувала дівчинку до сну, прочитала казочку й тихенько вийшла з кімнати.

Євген обіцяв повернутися до 11 години. В запасі було ще дві години. Злата відкрила холодильник – порожньо. Заглянула в каструлі на плиті – те ж саме. Не годиться чоловіку голодувати. Дівчина прийнялася до роботи. Перемила брудний посуд, посмажила картоплю. Склала дитячі речі, зібравши їх із сушки. Присіла на диван й сама не зрозуміла, як заснула.

Вранці прокинулася від запаху ароматної кави. Євген порався на кухні. Коли побачив, що няня прокинулася посміхнувся й покликав снідати. Дівчина хотіла перепросити за свій вчинок, але Женя її зупинив.

-Я радий, що ви залишилися. До речі, я ще ніколи не їв такої смачної картоплі. Був такий голодний, що виїв усе. Ви так солодко спали, я ж не розрахувався, а будити не хотів.

-Мені правда незручно. Світланка дуже хороша дівчинка, але її активності вистачить на трьох дітей. Як ви з нею справляєтеся?

-Це все місяці практики та тренування. Мені довелося навчатися всього з нуля, дружина нас покинула. Спершу було важко, але коли дивився на усміхнене личко донечки, знаходив у собі сили рухатися далі.

–Ви молодець! Не кожен зумів би впоратися з усім самотужки.

-Сподіваюся, що тепер я не один. Ви ж не відмовитеся стати нашою нянею?

-З радістю.

Правда Злата недовго була нянею для маленької Світланки. Через декілька зустрічей Євген зізнався у своїх почуттях, які виявилися взаємними. Дівчина переїхала до них. З часом вони одружилися, тож замість няньки Женя отримав дружину, а дівчинка – маму.

КІНЕЦЬ.