В час своїх студентських років я втрапила у дуже цікаву ситуацію. Поверталась із занять у другу зміну. І, як на зло, всупереч усім прогнозам погоди, на вулиці почалась справжня злива. Звичайно, парасольки у мене із собою не було, капюшона теж. Спочатку думала, що перечекаю, але зрозуміла, що така погода затягнулась надовго, тому плюнула на все та пішла по калюжах, навіть не стараючись їх оминути.

До всього щастя поряд зі мною на великій швидкості пролетів автомобіль. І ви собі не уявляєте, яку кількість калюж та багна на мене виплеснулось. Не описати ніякими словами, що тоді було у мене в голові. Ну от скажіть, невже не можна просто пригальмувати, коли проїжджаєш біля людини?

На голові у мене був просто якийсь кошмар. Макіяж розтікся по всьому обличчю і я стала схожою на примару. На вулиці у таку погоду майже не було людей.

Але ось назустріч мені прямував якийсь хлопчина, який теж, схоже, поклався на прогнози синоптиків. Він підійшов ближче, глянув на мене і почав сміятись. А я була настільки розлючена та сердита, що зробила так, як би ніколи раніше б не зробила.

– Ну і що смішного ти побачив?

Хлопець припинив рух, і не перестаючи сміятись, відповів:

– Нічого такого. Просто класний мейк, як у Джокера.

Я дістала маленьке люстерко із сумочки. Та не встигла його відкрити, як сама залилась сміхом. І справді як то якийсь страшко із кінофільму. Поки ми разом сміялись, то знову поряд на великій швидкості проїхав легковий автомобіль. Від величезної хвилі води нас просто накрило, я сама не зрозуміла, як опинилась у руках хлопця.

Він встиг мене зловити перед тим, як я мало не впала у калюжу. Тоді попросив номер телефону та натякнув на те, що нам потрібно ще десь зустрітись в нормальних умовах.

Коли на вихідних ми зустрілись, то Олег присунув до кафе мені подарунок. І була це різнокольорова парасолька. Тоді я була приголомшена таким почуттям гумору.

От від того дня минуло вже п’ять років. Спілкуватись ми не перестали. Коли закінчили університет, то знайшли роботу та вирішили орендувати спільне житло. Тепер ми часто згадуємо той дощовий день, який поєднав наші серця.

КІНЕЦЬ.