Після навчання Марію одразу направили проходити практику в дитячому будинку. Там вона працювала з дітками різного віку. Дівчині не вдавалося зрозуміти одне – як можна покинути таких діток. Вона переживала кожну історію своїх маленьких вихованців. Невже світ може бути настільки жорстоким? Це ж дітки.

Старша няня Ірина Олегівна знала історію кожної дитини. Когось залишили одразу в пологовому будинку, когось привезли сюди органи опіки, забравши від батьків, які не могли звести кінців з кінцями, когось час від часу на вихідні забирають додому. Вона все своє життя працювала з дітьми, і могла з легкістю знайти спільну мову із кожним вихованцем закладу. Жінка любить їх понад усе на світі.

Мабуть, справжня причина крилася в тому, що жінка була самотньою. Їй не вдалося відчути радість материнства. Тож усю свою любов вона віддавала дітям. Вони ніби відчували її доброту, тому усюди ходили за нею.

Саме Ірина Олегівна і розповіла Марії історію однієї дівчинки. В дитячий будинок вона потрапила рік тому. Батько її відбував п’ятнадцятирічний термін у в’язниці. Мама тим часом стала випивати. У квартирі часто бували різні люди, тож закінчилося все тим, що сусіди викликали органи опіки. Вони й знайшли дівчинку голодною. У дівчинки нікого не залишилося з рідних, тож вона й потрапила сюди.

Леся була звичайною дитиною. Вона любила гратися та хотіла, щоб її просто любили та турбувалися про неї.

А згодом Ірина Олегівна стала помічати дивну поведінку дівчинки, а ще та скаржилася на болі у ногах.

Дівчинку одразу ж відправили на огляд. Лікарі виявили в Лесі проблеми із ніжками, які при відсутності належного лікування могли спричинити інвалідність. Ірина Олегівна вважала, що дівчинці потрібно обов’язково допомогти, адже якщо займатися її лікуванням, все можна подолати.

Проте няні скоро стало зрозуміло, що ніхто й не думає займатися лікуванням дитини. Відтоді вона ще більше уваги приділяла дівчинці. Розповідала їй казки, пригощала чимось смачненьким.

Коли Марія слухала цю історію, то не могла стримати своїх емоцій. Прийшовши додому, вона не змогла забути про ту дівчинку, і тоді в її голові визрів план порятунку дитини. Завідувачка та вихователі не могли повірити в те, що пропонувала Марія, але заради дівчинки вони погодилися.

Першим же ділом Марія відкрила рахунок для порятунку дівчинки. У дитячому будинку надали всі необхідні документи для її порятунку, тож перший етап плану був втілений дуже швидко. А далі було ще цікавіше. З колишніми одногрупниками дівчина запустила рекламну кампанію.

Хтось поширював інформацію про дівчинку в соціальних мережах, інші брали листки з підтвердженням хвороби дівчинки та ішли прямо в кабінети впливових людей. Всі дружно працювали заради одного – порятунку дитини.

Минуло декілька місяців, а на рахунку вже була необхідна сума для лікування Лесі. І найцікавіше – кошти не переставали надходити. Ірина Олегівна була просто у захваті. Вона не чекала, що люди виявляться настільки небайдужими до чужого горя.

Скоро Леся опинилася в лікарні. Лікування пройшло успішно. До дівчинки весь час навідувалися вихователі дитячого будинку. Вони приносили їй одяг та іграшки від людей, котрі відгукнулися на оголошення. Ще через кілька місяців Леся вже бігала зі своїми однолітками. А кошти, що залишилися з лікування, Марія перерахувала на потреби інших хворих діток.

КІНЕЦЬ.