Він відправився на позначене місце, де стояла пара й пристрасно цlлувалась. Побачивши волосся жінки у нього не залишилось сумнівів, що це його дружина.

Життя таке непередбачуване, що ми не можемо точно знати, що з нами трапиться через хвилину і кожне наше маленьке рішення може його кардинально змінити.

Щось схоже трапилось з родиною Миколи. Все частіше він став помічати, що його дружина Аня постійно шукає причини для скандалів та незадоволення, йому здавалось, що він уже й ходить не так і дихає не так. Але вона не обмежувалась своєю критикою лише на чоловіка, але й розповсюджувала їй на дітей.

Вона почала пропадати на роботі, все частіше Микола сам готував вечерю для себе і дітей, а вона могла повернутися уже коли діти спали, та ще й п’яною. Микола почав серйозно думати про те, що у його дружини з’явився хтось на стороні, проте прямо звинувачувати він її не наважувався, адже не мав жодних доказів.

Микола працював у таксі. Заробляв непогано, проте обирав, зазвичай, лише денні зміни, адже ввечері та ніч хотів провести з дружиною та дітьми. Інколи, коли їм були потрібні гроші, чи на прохання колеги він міг вийти в нічну зміну.

Так сталось і того разу. Колега прихворів і попросив Миколу цієї ночі його підмінити, чоловік радо погодився, адже незабаром у дружини день народження, можливо, коштовний подарунок трішки розігрів би їй серце.

Тільки Микола сів у машину йому прийшло перше замовлення. Він відправився на позначене місце, де стояла пара й пристрасно цілувалась. Побачивши волосся жінки у нього не залишилось сумнівів, що це його дружина.

Двоє закоханих сіли на заднє сидіння і продовжили свої пристрасні ігри, не зважаючи на водія. Микола стримував себе, мовчав, як міг. Здавалось в один момент, що він просто розплачеться, або кинеться у бійку, але він гідно витримав це. Отримав гроші й підвіз пару до готелю, куди вони пішли, хитаючись від випитого, й міцно обіймаючись.

Через хвилину Микола вже набирав Аню.

– Ти де так пізно? Ти бачила, що вже 11 ночі?

– Ой, боже, так багато роботи! – крикнула вона вдавано щиро – Зовсім не помітила, як час промайнув, ти лягай спати, а я повернусь скоро!

– Звісно, кохана, я оце тебе до готелю підвіз, то твої речі завтра підвезти на це ж місце? – запитав твердо чоловік.

Аня ще намагалась виправдатися, запитувати про який готель мова тощо, а потім зрозуміла, що все даремно…

КІНЕЦЬ.