Як я і здоrадувалася, на вулиці rуляв Антон. На вулиці уже було не дуже тепло. В забруднених руках він тримав запечену картоплю. – Антон! – покликала його. – Мамо, привіт, дідусь сказав, що ти забула мене забрати

Домовилися з чоловіком про те, що я заберу сина з дитячого садочка. Артем сьогодні працював допізна.

Коли приїхала за Антоном, з’ясувалося, що його в садочку немає. Вихователька сказала, що дідусь за ним прийшов та забрав його. Мені стало дуже дивно: як вихователі могли віддати дитину дідусю, якщо я навіть їх про це не попередила.

Я зателефонувала до Артема:

Ти знаєш, що твій батько забрав Антона з дитячого садочка?

– Так, знаю, він мав тобі зателефонувати та попередити, що вони поїдуть в село, – спокійно відповів чоловік.

Мені ніхто не телефонував та нічого не казав. Хіба так можна?

– Аліна не турбуйся так. Я впевнений, що він просто забув це зробити. Вчора він у мене запитував чи можна забрати внука село. Зате у нас буде сьогодні можливість побути лише удвох.

Наближалися вихідні та я зраділа, що в нас буде час побути наодинці. Проте я переживала за сина тому, що добре знаю свого свекра. Він зараз забере його на риболовлю чи по гриби та дитина знову буде хвора. А про харчування я взагалі мовчу. Потім ще доведеться мені брати лікарняний та лікувати Антона.

Я обдумала ситуацію так вирішила, що здоров’я сина мені важливіше. Сіла на маршрутку та поїхала в село до свекра.

Як я і здогадувалася, на вулиці гуляв роздягнений Антон. На вулиці уже було не дуже тепло. В забруднених руках він тримав запечену картоплю.

– Антон! – покликала його.

– Мамо, привіт, дідусь сказав, що ти забула мене забрати.

В той момент в будинку вийшов свекор та я почала вимагати пояснень.

– Віктор Михайлович, чому його забрали й не попередили мене? Він роздягнений, знаєте, що він може захворіти?

– Нічого з ним не станеться, ми все дитинство так прогуляли, – відповів свекор.

– Але зараз діти не такі та мені потім доведеться довго його лікувати.

Свекор усе зрозумів та покликав Антона в дім, сказав що йому пора вже їхати додому. Добре, що ми встигли на останню маршрутку до міста.

По дорозі додому до мене зателефонував Артем, запитав чому я ображала його батька.

– Я нічого поганого йому не сказала, – відповіла я.

Ввечері з’ясувалося, що Віктор Михайлович сказав Антону, що я проміняла їх на іншого чоловіка та тепер вони будуть жити утрьох: він Артем і Антон.

Це просто в голові не вкладається! Для чого дитині говорити неправду? Артем теж був неприємно вражений, сказав, що поговорить зі своїм батьком серйозно. Не знаю, що нас чекати далі.

КІНЕЦЬ.