Дядько Степан добрий і порядний чоловік. Він є рідним братом моєї матері. Він має дочку, яку виховував сам, бо його дружина загинула у автомобільний аварії двадцять років тому. Після втрати своєї коханої він так нікого не зустрів і усе своє життя присвятив дочці.

Зараз Наталя уже доросла і через два місяці планує вийти заміж. Дядько довго думав, що подарувати молодятам і вирішив подарувати їм свою квартиру. Він хотів переписати її на них.

Коли ми з матір’ю почули про те, що хоче він зробити, то одразу почали його відмовляти. Квартира все одно дістанеться його дочці після того, як його не стане. Поспішати з цим не потрібно. Нехай їм краще подарує гроші, або сервіз. Але він нас не послухав і через декілька днів пішов до нотаріуса.

Згодом він знов прийшов до нас і розповів, що подарує молодятам гроші. Коли ми це почули, то здивувались і почали розпитувати чому він змінив своє рішення.

– Я прийшов до нотаріуса і розповів свою історію. А він мене запитав, а ви подумали де будете жити коли дочка і зять вас виженуть? У вас може дача є? Я сказав, що не маю іншого житла.

Тоді чоловік сказав, що я маю придумати де буду жити, бо коли дочка стане власницею квартири, то вона швидше за все мене з неї вижене на вулицю. Він мені розповів про схожі ситуації, де довірливі літні люди ставали безхатченками.

Ми з матір’ю були приємно здивовані. Добре, що дядько пішов до розумного нотаріуса, який дав йому хорошу пораду.

Дядько подарує гроші молодятам і вони уже самі придумають, як ними розпорядитись. А квартира залишиться у його власності і ніхто не зможе його вигнати з дому.

КІНЕЦЬ.