Моя робота досить далеко від мого будинку. Мені доводиться міняти три транспорти, доки я дістаюся до місця призначення. Коли у мене буває гарний настрій, то я можу прогуляти парком дорогою додому.

Того дня я дуже втомився. Хоч і була чудова погода, сонечко світило, саме те, щоб прогуляти парком. Але через втому я все ж таки вирішив дочекатися свого транспорту.

Сиджу на зупинці і помічаю щось див не на афальті у куточку. Там був згорнутий пакет.

Я вирішив його розгорнути, хоч боявся вмісту. Мало що може виявитися. Коли розгорнув, то побачив старенький пошарпаний гаманець та кнопковий телефон. Давно такого я не бачив.

Все ж таки зараз у всіх сенсорні, з кнопками ні в кого немає. У цей момент телефон задзвонив, я відповів на дзвінок. З трубки почувся схвильований голос старенької бабусі. Вона благала мене повернути їй гаманець і телефон, тому що в гаманці була вся її пенсія.

Я пообіцяв бабусі, що залишусь на зупинці, зачекаю її. Бабуся прийшла зі своїм 10-річним онуком. Вона була така маленька, сильно кульгала. Бабуся була така вдячна мені за повернення.

Вона захопила для мене цілий пакет пиріжків. Я був так зворушений її добротою. Виявилось, що бабуся виховує свого онука одна. Батьки хлопчика розбилися машиною.

Мені стало дуже шkода, і я вирішив, що частіше відвідуватиму бабусю. Зараз ми хороші знайомі, я приношу щотижня великі пакети з продуктами, а бабуся пече мені найсмачніші пиріжки у світі. Тож треба завжди робити добро, і воно обов’язково повернеться.

КІНЕЦЬ.