Деякі пасажири взагалі не розуміють, як треба поводитись у громадському транспорті. Старші люди твердо переконані, що молодші просто зобов’язані поступитись місцем, за будь-яких умов. Подібний випадок трапився зі мною, коли ми з колегою їхали маршруткою додому.

Тиждень видався не легкий і ми з Оксаною, вмостившись на сидіннях, мріяли про відпочинок на вихідних. Я мало не заснула дорогою. На одній із зупинок у салон зайшла жінка з восьмирічною донькою й постійно зиркала на нас, доки ми їхали. Виглядало так, ніби ми зайняли їх місце. Потім вона наблизилась до нас та зажадала, щоб поступились місцем її дитині. Я вже хотіла встати, але Оксана мене спинила:

– Ви повертаєтесь з роботи?

– Ні, мені не треба працювати, про нас чоловік дбає,- відповіла жінка.

– Тоді, можливо, з навчання?, – продовжила Оксана.

– Ні. Я що на студентку схожа?

– Добре спали цієї ночі? Скільки годин?

– Дев’ять чи десять годин мені цілком вистачає,- спантеличено відповіла незнайомка.

– А донечка встигає виспатись?

– Звісно, вона спить стільки ж, скільки і я.

– А ми навчаємось в університеті й паралельно працюємо, щоб було чим платити з навчання, спимо максимум шість годин на добу.

Матуся зрозуміла, до чого веде Оксана й не стала більше наполягати, щоб її дочці поступились місцем.

КІНЕЦЬ.