Якось сталася з моєю подругою цікава історія. Звати її Аліна. Любила в молодості погуляти. Змінювала чоловіків так часто, що наша компанія не намагалася їх усіх запам’ятати.

Сьогодні брюнет, а завтра – шатен. Іноді Аліна приводила блондинів. Одні високі, інші – низькі. Хтось мав хорошу роботу. Деякі ледь закінчили школу. За яким алгоритмом Аліна їх обирала, ми чудово знали. Просто треба був чоловік для розваг.

Такий стиль життя Аліна вела впродовж довгих десяти років. Нарешті вона вирішили вийти заміж. Кандидата обирала досить ретельно. Головний критерій – це має бути абсолютно новий хлопець.

Якщо в його оточені був чоловік, який колись мав з нею роман, Аліна одразу розривала стосунки. Хотіла почати все з чистого аркушу, як то кажуть.

Майбутній жених всім сподобався. Батьки раділи більше, ніж сама Аліна. Працьовитий, охайний, мав дві вищі освіти, дочку на руках носив. Ну, золото, а не зять! А от знайомство з батьками Валери, — так звали нареченого Аліни, — пройшло… цікаво.

Аліну зустріла майбутня свекруха. З її вуст не сходила посмішка. Вона провела наречених до святкового столу. Перші тридцять хвилин вони провели втрьох за цікавими розмовами. Аліна намагалася показати всі свої плюси.

Вечеря йшла доволі непогано, аж тут пролунав дзвінок.

— Ну, нарешті! – Зраділа свекруха.

— Ми ще на когось чекаємо? – Тихо запитала Аліна в Валери.

— Може батько прийшов чи брат. – Так само тихо відповів чоловік.

Коли до кімнати зайшов високий брюнет, Аліна затамувала подих. За його спиною з’явився п’ятидесятирічний чоловік. Їх обох дівчина добре знала. Аліна вмить зблідла.

— Кохана, тобі погано? – Занервував Валера.

— Може вu_н0 заміцне? – Втрутилася свекруха.

— Ні-ні-ні… — Ледь шевелила вустами Аліна. – Все добре…

Новоприбулі дивилися на дівчину великими від подиву очима. За стіл сіли мовчки. Свекруха бігала навколо всіх і намагалася якось розрядити атмосферу. Наївна жінка вирішила, що чоловікам просто ніяково. Нарешті молодший син привів додому дівчину, яка гарна, наче лялька!

Правда кардинально відрізнялася від думок свекрухи. Колись Аліна зустрічалася з Валентином Артемовичем. Він тоді вже мав сім’ю, яку хотів залишити заради неї. В ті часи, Аліна була молодою та амбітною студенткою. Вона вчилася на третьому курсі і дуже полюбляла вечірки. На одній з таких вечірок, вона познайомилася з Валентином Артемовичем. Він одразу «поклав око» на Алісу.

Роман тривав три місяці. За той час, чоловік закохався в дівчину, як то кажуть «по самі вуха». Був готовий кинути дружину з двома дітьми заради Аліси, але вона розбила йому серце і заблокувала у всіх соціальних мережах.

Через п’ять років дівчина зустріла Павла – старшого сина Валентина Артемовича. Дівчина не знала чий він син. В ті часи вона була не надто розбірливою. Симпатичний хлопець? Чудово! Для короткого роману підходить! Прозустрічалися чотири місяці. Павло закохався безтями. Хотів зіграти з Алісою весілля і переписати на неї все своє майно.

Дівчина щезла з його життя в ту саму хвилину, коли він дістав з кишені каблучку, щоб освідчитися у кохані. Хлопець впродовж року намагався повернути Алісу. Постійно приходив до неї додому, дзвонив на роботу, писав її подружкам. Серце дівчини не розтануло. Аліса змінила роботу та квартиру.

Ці чоловіки роками страждали через почуття до Аліси. Один міг втратити сім’ю, а інший – статок. Поки вони збирали себе до купи, дівчина гуляла з черговим кавалером. Тепер всі вони зібралися за одним столом, аби благословити шлюб Валери… з Алісою.
Аліса тоді думала лише про одне – нехай мовчать.

Дівчина безмежно кохала Валеру. Хотіла збудувати з ним сім’ю. Дякувати Господу, чоловіки мовчали. Після вечері, до неї спочатку підійшов Валентин Артемович, який прошепотів:

— Не говори моїй дружині, що то була ти.

А потім з нею заговорив Павло.

— Будь ласка, не кажи батькам, що то я на тебе збирався квартиру переписати. Добре? Ти ж будеш мовчати?

Аліса не знала, як на це все реагувати. Думала лише про одне: «Господи, нехай вони мовчать і нічого одним одному не говорять. Якщо вони дізнаються, що я зустрічалася з ними обома, а тепер маю намір вийти за Валеру, це буде катастрофа…»

Весілля таки відбулося. Ніхто з трьох чоловіків досі не знає про шалену молодість Аліси. На кожній сімейній вечері дівчина сидить, наче на голках. Її нервовість завжди помічає свекруха, але поки що дівчині вдається виходити сухою з води.

Добре, що я в молодості була спокійною. Точно не потраплю в подібну ситуацію.

КІНЕЦЬ.