Богдану вже тридцять три роки. У цьому віці мій друг – дуже забезпечений молодий чоловік. Він працює на пристойній роботі. Богдан дозволяє витрачати кошти на брендовий одяг, послуги по догляду за своєю зовнішністю та здоров’ям. Декілька років тому мій товариш придбав собі квартиру у центрі міста.

У нього все добре складається в житті. Однак є одне “але”. До Богдана постійно приїздить мама. Анастасія Андріївна взагалі жінка добра, та дуже прискіплива до всього.

Крім Богдана, у неї є ще старша дочка Мирослава. Мама теж часто навідувалася й до неї, як та почала жити окремо і самостійно. Анастасія Андріївна прискіпувалася до Мирослави постійно. Чомусь вона бажала, щоб донька була ідеальною.

Мама без попереджень приходила і натякала дівчині, що та неохайна, що весь вільний час потрібно приділяти прибиранню у квартирі, щоб і пилинки ніде не було. Вона прямо говорила, що Мирославу покине чоловік за той безлад у її домі, хоча у доньки було все гаразд насправді. Завершилося усе тим, що рідні люди посварилися надовго.

Тож тепер черга дійшла до Богдана. Оскільки Мирославу мама вже не чіпала, тож почала частіше навідуватися до сина. Її постійно щось не влаштовувало в його квартирі.

Вона дорікала:

– Богдане, так не можна жити, як ти живеш! Ти лише поглянь: у тебе безлад скрізь, посуду – гора немита, шкарпетки та речі розкидані! Ніяка дівчина на тебе не поведеться, якщо будеш так жити!

Насправді, я знав, що у квартирі мого друга прибирає та готує домогосподарка. Вона літнього віку, хоча й чудовий професіонал. Однак Анастасії Андріївні дуже хотілося бути поруч з Богданом. Може, їй було просто самотньо?

Одного разу ми сиділи з Богданом на кухні. Раптом заявилася мама мого друга і почала кричати, що ми поводимо себе ганебно, бо ми пили пиво. Богдан не витримав. Він культурно та коректно наказав мамі йти геть, адже це його квартира і тільки він буде тут розпоряджуватися.

Анастасія Андріївна дуже образилася на це. Після того випадку вона перестала щодня приходити до сина і набридати йому.

КІНЕЦЬ.