Чомусь вийшло якось так, що батьки колишнього чоловіка Тетяни постійно просили, щоб вона привезла онучок до них хоч раз на канікули, щоб погостювали. Сказали, що хочуть поспілкуватися, побути разом, скучили за малими дівчатками і хотіли б час провести з ними разом.

Тетяна не дуже хотіла цього, правду кажучи, звичайно, адже розлучалася зі своїм чоловіком не просто, було багато суперечок та різних непорозумінь між ними, а в душі розуміла, що батьки будуть, звісно, на стороні свого сина, і це таки природньо і прогнозовано, адже вона чужа їм людина, тому останнім часом таки сторонилася їх.

В житті жінки склалося так, що Тетяна розлучилася зі своїм чоловіком півтора роки тому з вельми банальної причини – дізналася, випадково, про його зраду, вона це сприйняла дуже непросто, якщо так можна сказати.

Втім, і до цього жили вони з чоловіком не дуже добре, але вона щиро вірила до кінця, що у них сім’я і все має бути добре, вона ладна була все для цього зробити, надіялася, що до чоловіка ще прийде той період, коли сім’я для нього буде на першому місці і у них все владнається.

Але, на жаль, після несподіваного повернення з маминої дачі позаминулого літа ілюзії її розтали, як сніг на першому сонці.

Тетяна відразу забрала дочок, яким на той момент було три і п’ять років, і подала на розлучення, адже не могла пробачити чоловікові такої поведінки і відношення до неї.

Ділити подружжю було нічого, на майно Тетяна не претендувала зовсім, якось не до того їй було тоді, а на душі дуже важко. Але чоловік і так міг попсувати нерви.

– Хочеш дізнатися чоловіка свого до кінця – спробуй з ним розлучитися і все стане ясно, все відразу стане на свої місця! – цитує народну мудрість вже тепер і сама Тетяна, хто-хто, а вона це відчула, як то кажуть, на собі.

Але батьки її колишнього чоловіка – люди непогані. Свого часу дуже допомагали Тетяні з дітьми, онучок люблять, нічого поганого їм не бажають точно. Напевно, вони не винні, що у них виріс такий син. Тетяна подумала, що вони теж мають право бачити малечу.

У підсумку жінка відвезла дітей в гості до колишніх свекрів. Адже думала, що це в інтересах дітей, чим більше у них буде рідних і близьких людей, тим краще, адже батьки старенькі не винні, вони ж не мають відповідати за вчинки свого дорослого сина.

– Ну, щось у цьому є.

– Я теж так подумала. Нехай спілкуються, якщо хочуть бабуся з дідусем зі своїми онуками, син їх доросла людина і, звісно, не радився з батьками, перед тим, як таке вчинити, тому батьки не винні ні в чому. Зідзвонилася зі своєю колишньою свекрухою – вона висловила радісну готовність. Ми з дівчатками зібрали речі, через пару годин приїхав дід і відвіз онучок.

Тетяна ці дні трішки відпочила хоч. Кілька разів дзвонила свекрам – ті запевняли, що все нормально, і просили ні про що не хвилюватися. А після такого відпочинку, забрала дівчаток від бабусі з дідусем додому.

– Всі дні, уявляєш, діти просто просиділи вдома! – розповідає Тетяна. – Питаю, а що вдома робили? Бабуся з дідусем, кажуть, телевізор дивилися, а ми малювали. Цим і бавилися весь час.

– І що, ніде не були, і нікуди не виходили взагалі?

– Пару раз ходили з дідом в магазин за морозивом, кажуть! У мене таке в голові не вкладається! Люди взяли малих дітей, за своєю ініціативою, між іншим! Їм їх не спихнули просто так. На відпочинок у вихідні дні, в місті в ті дні стільки заходів було яскравих та цікавих для діток! Гуляння, все красиво. Можна було в центр з’їздити, в парк сходити! Я не кажу там в якісь дорогі місця, типу аквапарків і цирків, і безкоштовних заходів на свято було дійсно безліч. Ні, нікуди не ходили, нічого не бачили, крім телевізора того.

– Так, шкода, звичайно, адже це ще малі діти, але ти тепер зробила сама висновки.

– А найголовніше, уявляєш, ще всім родичам розповіли, що я привезла їм дітей без попередження, і навіть на морозиво дітям грошей не залишила, а просто залишила дітей і все, ось така я недобра мати, виходить! Це мені тітка чоловіка колишнього таке розповіла, сестра моєї свекрухи. Каже, ти аліменти отримуєш, а діти у свекрів сидять. Яке? А то, що тих аліментів на двох дітей зовсім мала сума, це не має значення зовсім.

Світлана обурена до глибини душі.

– Я подзвонила їм потім, кажу, вам грошей треба було дати ще, чи що? – розповідає жінка з сумом. – Свекруха почала викручуватися, щось прямо на ходу собі вигадувати – ну ти ж розумієш, ми пенсіонери, люди вже давно немолоді, двоє дітей, нам важко. Що ми їм купити можемо, якщо самі отримуємо якісь копійки.

Я кажу, так у сина б попросили допомоги, це і його діти теж! А він, відповідає, аліменти тобі заплатив, так що гроші повинна ти давати! Ось так. Думаю, це перший і останній раз мої діти гостювали у бабусі з дідусем. Більше не поїдуть – просто самі не захочуть до них їхати. Та й я тепер точно проти. Я ще й виявилася в чомусь винною. Ну як так може бути?

Чи варто підтримувати стосунки з такими бабусею і дідусем, коли їм байдуже до своїх онуків?

Джерело