Микита був зарахований до 3 класу. Бабуся виховувала Микиту, бо в нього не було батька, бо мама працювала без перерви. Класна керівниця недолюблювала хлопчика, адже він був не такий , як усі. Серед молодих, багатих батьків виділялася бабуся, Алла Анатоліївна.

Тим більше, що жінка похилого віку постійно відстоювала правду. Наприкінці березня розпочалися іспити та випускні тести, і все це було у центрі уваги батьківських зборів. — За кожен із 4 іспитів потрібно заплатити по тисячі, — відповіла голова батьківської ради. — Що ти купиш за ці гроші?

Я відмовляюся їх платити! – відповіла бабуся. — Ми і так тягнемо вашого онука, якщо ви часто відмовляєтеся забезпечувати його всім необхідним у школі.

Бабуся визнала висловлювання жінки образливими. Але вона нічого не сказала, бо вже вирішила поговорити з директором школи. — Алло Анатоліївно, як у вас справи? Хто цього разу напав на вашого онука? – директор посміхнулася. – Платити змушують. Коли у навчальному закладі почали брати плату?

— У нас гімназія, батьки повинні знати про положення навчального закладу. Можливо, ви захочете перейти до звичайної школи? — Просто повідомте мені, що ви збираєтеся купити за 90 тисяч. Стільки учнів. — А ви не втручайтесь у наші справи! Ваш онук погано складе іспит і не перейде до п’ятого класу. Даю вам слово! У понеділок до школи прийшла перевірка.

Районна прокуратура викликала переполох серед усіх батьків. Ніхто не знав, що сталося. Тільки бігали за Аллою Анатоліївною і благали її забрати заяву. Здавалося б, усе склалося так, як хотіла бабуся. Але розпочалися нові суперечки про випускне. — Який випускний у 4-му класі? Поведемо дітей до зоопарку,- сказала бабуся.

Батьки не звернули на бабусю жодної уваги. Класний керівник написала у загальному чаті, що форма ошатна, але необов’язкова. Алла Анатоліївна відвела онука в акуратній випрасуваній шкільній формі. Перед початком Микита надіслав повідомлення.

Хлопчик написав, що хочуть його відвести до директора через форму. Алла Анатоліївна підійшла до директорки і за інших батьків запитала: — Чому до директора? — Ми пожартували, — відповіла вчителька. — Гарні жарти для завуча. — Мене назвали бомжем, це смішно? — вклинилася в розмову дитина.

Наступного ранку в чаті почали обговорювати звільнення класного керівника через нападки літньої жінки. Літня жінка гірко плакала, читаючи висунуті проти неї звинувачення та пропозиції виключити дитину з класу. Після вихідних вона віддала директору школи заяву та попросила перевести онука до паралельного класу. Їй набридло сперечатися з людьми, які ставлять свої фінансові інтереси понад усе.

КІНЕЦЬ.