Коли ми одружилися, мама запропонувала нам переїжджати до неї. Але чоловік твердо вирішив, що з тещею він не житиме – тому ми переїхали на орендовану квартиру. Але зненацька наші плани змінилися, коли свекруха заявила, що переїжджає до мами до села, а нам залишає свою квартиру.

Я погодилася не думаючи, оскільки квартирка була затишною, у хорошому районі, з усіма зручностями. Казковим все здавалося лише на перший погляд. Мама чоловіка заявила, що ми повин ні будемо nлатити їй мінімальну орендну плату.

Мовляв, якби винаймали житло, то nлатили б у кілька разів більше. Озвучена сума була не настільки nроблематичною, але з кожним місяцем вона збільшувала потрібну суму, і зрештою дотягнула до 5 тисяч.

Після кожного такого збільшення я казала чоловікові, що нам треба переїжджати, але він щоразу повторював, мовляв, замість того, щоб nлатити чужим людям, ми краще заплатимо рідній людині.

Коротше, ми прожили так 8 років. За ці роки зробили у квартирі хороший ремонт, під себе, адже були впевнені, що квартира так і так дістанеться нам. Однак було одне велике АЛЕ… Мій чоловік має старшу сестру. Вона вийшла заміж багато років тому і переїхала до чоловіка до сусідньої області.

Свекруха щомісяця надсилала їй гроші, які вона відкладала в банку. Але нещодавно вона роз лучилася, і оскільки та квартира належала її чоловікові – вона вирішила повернутися до рідного міста. З мамою та бабусею у селі жити вона не хоче, тому вирішила, що житиме в тій квартирі, в якій мешкаємо ми вже 8 років.

Вона переїхала до нас, і живе з нами вже якийсь місяць. Чоловік нічого не каже, свекруха теж не nроти. Залишаюся я, якою вже нестерпно за таких умов. Можу, звичайно, кинути все і з’їхати на орендовану, але я стільки грошей вклала в цю квартиру, що залишати її просто не хочеться.

КІНЕЦЬ.