Сталося у нас у під’їзді нещастя. Тільки зібралися нам опалення вмикати, як тут у труби гаряча вода не підходить. Якийсь збій. Приїхали працівники, сказали, що уся nроблема у квартирі номер 13. Я живу в нашому домі досить довго і знаю всіх сусідів. У квартирі 13 жила інтелігентна жінка, навіть вчитель у минулому.

Але її не стало вже як три роки. У неї було двоє дітей, син та донька. Мабуть, за життя її чоловік і вона сама добре дітей прилаштували, що після її nохорону ніхто не прийшов її квартиру ділити.

Просто закрили, замурували та забули. Зрідка приходив син, щось перевіряв по лічильниках і йшов. Але ніхто з дітей не сва рився через квартиру, вони навіть не хотіли її здавати в оренду.

Принаймні стали ми в обслуговуючій компанії дзвонити тому самому синові, щоб він приїхав і відчинив двері. Але той почав вигадувати сто відмовок, мовляв, у нього багато роботи, тому ніяк не може.

Тоді подзвонили дочці, а вона опинилася у декретній відпустці. Не може маленьких дітей вдома залишити. Тоді ми знову перейшли на сина. Він пообіцяв, що приїде як тільки зможе.

У мене видався складний робочий тиждень. Я тільки й встигала, як приходити додому та лягати спати. Так минуло три дні, а воду так і не дали, квартиру не відчинили. А в мене вдома гора брудного посуду, я не можу помитися нормально, почуваюся дуже неприємно.

Мій терпець урвався і на 4 день я пішла знову в компанію, змусила зателефонувати синові: -Так, швидко сюди їдь. Ми вже слюсарів викликали, тож розкриватимемо квартиру. -Ні, ви права не маєте, це приватна власність. -Приватна власність, від якої всі nроблеми.

Хлопець приїхав за хвилин 10, ось це оперативність. І ніякі справи термінові справи йому не завадили. Ми тут почали лаятись, він мене звинувачував, що я обдурила, а інакше він би не приїхав.

Але найголовніше, що відчинили ці двері і того ж дня зробили роботу, у нас з’явилася гаряча вода. Я ввечері ще згадувала сусідку покійну. Вона думала, що в неї виросли такі ж інтелігентні діти, як вона. Але виявилося не так.

КІНЕЦЬ.