Арсен зустрівся мені не в найкращий момент мого життя. Тоді ми з донечкою виходили з магазину іграшок і вона влаштувала мені істерику зв’язку з тим, що я не купила їй іграшку, яку вона хотіла. Чоловік почав до неї говорити:

– Хто ти такий гарний плаче?

І донечка заспокоїлася, як не дивно. Йому це вдалося краще ніж мені. Я була дуже вдячна своєму новому знайомому.

Арсен придбав іграшку для Вікторії, якраз ту, яку вона хотіла. Я наполягала на тому, щоб Арсен цього не робив, але він сказав, що дуже любить діток та йому буде приємно подарувати цю іграшку Вікторії.

В той момент я не могла собі дозволити таку дорогу іграшку. Ми тоді витрачали гроші лише на їжу. Річ у тім що в мене не було чоловіка, оскільки батько донечки зник перед тим, як вона народилася. Дізнавшись про мою вагітність, Володимир сказав, що це не його дитина та віднині ми з ним не знайомі.

Його батьки навіть не хотіли про мене нічого чути. Я неодноразово приходила до них і просила про допомогу. Батьків у мене немає з дитинства я кругла сирота. Довелося підіймати донечку на ноги самостійно. Мені ні з ким було її залишити в моменти, коли мені потрібно було працювати, а Вікторія хворіла.

Той момент ми з донечкою винаймали житло, у мене дуже не вистачало грошей не все. Арсен запропонував свою допомогу та ми почали зустрічатися, я так і ходила на побачення разом із донечкою. Через деякий час Арсен запропонував нам переїхати до нього, він зізнався що полюбив мою донечку з усім серцем. Згодом з’ясувалося, що він не може мати дітей.

Арсена є власний бізнес, його справи дуже добре розвивалися. У мене освіта перекладача, я стала йому у пригоді та він часто звертався до мене за допомогою.

Коли ми гуляли вулицею, його знайомі навіть не мали сумніву, що моя донечка рідна донька Арсена. Вони були схожі.

Так ми й проживали у цивільному шлюбі. Арсен вважав що штамп у паспорті нічого не змінить.

Арсен влаштував мою доньку в приватний садочок. Через декілька років вона пішла в приватну школу. Я продовжувала допомагати своєму цивільному чоловіку у його справах.

Згодом донька закінчила школу та пішла до університету.

Якось я підслухала розмову Арсена. Він вирішив скласти заповіт та заповісти усе своє майно разом із бізнесом своїй племінниці. Коли його запитали чому він не заповідає усе мені та Вікторії, від сказав це тому, що вона йому не рідна.

Мене це дещо ображає, оскільки я вважаю що за цей час поки ми разом, він вважає себе батьком Вікторії і сказати такі слова після того я вважаю недоцільним. Крім того, мій вклад бізнес був також неабияким. Тепер я не знаю як мені правильно поводити себе в цій ситуації.

КІНЕЦЬ.