У наших із Андрієм стосунках мене дуже тішило, що протягом стількох років ми змогли зберегти прекрасну традицію: спільні поїздки на море в Бердянськ під час літньої відпустки.

Квитки ми зазвичай беремо завчасно, аби обрати собі гарні місця та зручну пору доби. Цього року знову ж таки стали планувати поїздку. Діти наші давно виросли, донька вже майже закінчила бакалаврат, а син саме вступає на перший курс. Тому чому що, власне, може нас зупинити?

Квитки ми взяли в купе. Коли зайшли, то зачинили за собою двері, аби ми нікому не заважали і нам ніхто не заважав. По традиції також вирішили замовити фірмовий час із потяга. От не могла я просто так проїхатись і не випити його. Минуло трішки часу і я прямо таки почала засинати, адже їхати ми мали цілу ніч.

Крізь сон я відчула якісь дотики та поцілунки. Спочатку подумала, що сниться, а потім, що це чоловік прийшов. Та швидко зрозуміла, що це не він, коли почула звук дверей, які відчинялись і гучну розмову Андрія.

Далі було найстрашніше. Якби не позбігались сусіди та провідники, то я навіть не знаю, що було б. Лише через кілька хвилин я зрозуміла, що поруч зі мною зовсім чужий чоловік. По запаху розпізнала, що він зовсім у нетверезому стані.

В той день він познайомився у потязі із якоюсь жіночкою і вона сказала, щоб він приходив до неї у гості. Він сприйняв це як натяк і через декілька годин пішов на пошуки свого «кохання». Зайвий алкоголь завадив йому нормально орієнтуватись у просторі, так він і потрапив у моє купе.

І треба ж було моєму чоловікові саме тоді до вбиральні вийти. Тут приходить, а зі мною якийсь невідомий мужчина.

І це ще добре, що все вияснилось, бо ситуація дійсно жахлива. Я навіть боюсь уявити, що було б, якби на місці мого Андрія опинилась я і застала таку жахливу картину.

КІНЕЦЬ.