Батьки Марини Стесенко були простими людьми і в той же час абсолютно не сумісними між собою. Постійно  один одному щось доводили, ну не дивилось подружжя в одному напрямку. І до дітей ставило завищені вимоги, а їх просто треба було любити такими, як вони є.

Правду кажуть, що всі наші комплекси родом з дитинства. Марина була старшою дочкою, ще мала сестру Аліну та брата Єгора. Батьки  сварили дітей  за будь-яку провину.

Були дуже вимогливими. Потрібно було завжди відповідати батьківським очікуванням. Не протестувати, не висловлювати власне “я”. Завжди в усьому робити так, як хочуть цього батьки.

Так, молодший брат Єгор ходив цілих 8 років до музичної школи, грав на скрипці. Для нього кожен похід в музичну школу прирівнювався до каторги. Середня дочка Аліна в 11 класі закохалась в свого однокласника, після закінчення школи вони планувала вступити в один університет, жити разом, а потім одружитись.

Батьки зробили все можливе, щоб цього не сталось. Аліна стала нещасною. Всю себе присвятила навчанню. Потім роботі, здобула другу освіту, ходить на різноманітні курси, тренінги, пише статті.

Словом, повністю розчинилась в самодосконаленні. Серйозних стосунків більше не хоче. Власні батьки зруйнували її життя.

Тільки Марині вдалось вирватись з тієї гіперопіки.  Вона просто швидко, всупереч волі батьків, вишла заміж за чоловіка, який був старший за неї на 15 років. Народила донечку Єву. Чоловік -найбільше щастя в її житті.

Дбайливий, добрий, уважний, завжди цікавиться бажаннями дружини. Він виховав в Марині  ту жінку, яку в свій час повинні були виховати батьки. Підтримав, коли вона вирішила здобувати другу освіту. Саме від нього Марина  одержала любов, тепло, підтримку та радість  успіхам і досягненням.

Дітям треба віддавати свою любов та підтримку. Адже ми не знаємо, що їм приготувало це життя.

КІНЕЦЬ.