Моя мам наро дила мене, коли їй було 19. Батько відразу від нас пішов, адже він сам був ненабаrато старший за маму і не був готовий до ролі батька. Мама виховала мене сама.

Про новий телефон чи про поїздку на море мені й мріяти не доводилося. Я нічого у мами не вимагала. Я розуміла, що їй непросто і намагалася навіть не показувати своїх бажань.

Ми з мамою вийшли заміж майже одночасно. Вона обрала собі чоловіка на два роки молодше за неї, а через 2 місяці, як вони розписалися, вийшла і я за свого чоловіка.

На цьому дива не скінчилися. Через рік я порадувала всіх новиною про свою ваrітність, але виявилося, мама просто не могла набратися сміливості сказати, що вона теж ваrітна.

Загалом, моя сестра на 3 місяці старша за мою дочку… мама її наро дила в 42. І знаєте, що найприкріше?! Я в дитинстві вже настраждалася, мама могла хоча б у такому зрілому віці показати мені kохання та турботу, адже раніше у неї просто часу на це не було.

Зараз мама з онукою взагалі не бачиться … та й зі мною теж. Вона раз на 2-3 місяці відвідує якусь країну з чоловіком і донькою, а на нас їй начхати.

Максимум, на що ми можемо розраховувати – сувеніри та магнітики із цих країн. Я не хочу сва ритися з мамою на цьому ґрунті, але мені реально приkро за це… від мами я очікувала хоча б мінімальної підтримки у цей період життя…

КІНЕЦЬ.