Коли Наталці виповнилось чотири, її мами не стало. У неї залишився лише батько та бабуся, яка переїхала до них, щоб допомагати. Наталка згадує, як добре жилося з бабусею. Вона смачно готувала і доглядала за малою онукою, доки батько працював. Минуло не багато років, як не стало й бабусі.

Тоді дівчинка вже ходила до другого класу. Лишились вони вдвох із батьком. Жили спокійно, не сварились. Батько вчив доньку, що для того, щоб чогось досягнути у житті, треба старанно вчитись. Наталка прислухалась до татових повчань.

Коли їй виповнилось п’ятнадцять, у батька з’явилась жінка. Він привів її, щоб познайомити з Наталкою та повідомити, що відтепер вони житимуть утрьох. Донька благала батька одуматись, нічого не змінювати у їхньому житті, адже вони й так не погано живуть. Обіцяла татові, що сама готуватиме їсти та прибиратиме в домі. Але той сказав: “Я дорослий чоловік і це моє рішення. Виростеш, зрозумієш”.

З того часу, Наталка, здається, ніби втратила батька. Він більше не радився з донькою, вони майже не розмовляли, всі важливі питання обговорював зі своєю новою дружиною Маргаритою. А та була хитра. При чоловікові вдавала із себе добродушну й милу, а коли той не бачив ставилась до Наталки, як до прислуги.

По закінченню школи дівчина вирішила вступити до університету. Але для цього потрібні були гроші. Тато дав їй частину, а решту сказав взяти у Маргарити. Але мачуха відмовилась допомагати, ще й нагримала на дівчину, що та витратить їх в пусту. Наталка не хотіла втручатись у стосунки батька й псувати їх відносини, тому нічого йому про це не розповіла.

До університету таки вступила. Батько тішився успіхам доньки. Казав, що буде підтримувати матеріально, тільки б та здобула вищу освіту. Але обіцянки залишились просто словами. Батько хотів дати доньці гроші в дорогу, але Маргарита влаштувала скандал і давши лише незначну суму, випровадила дівчину з дому. На прощання шепнувши, щоб та зникла з їхнього життя.

Наталка поїхала. Спершу було не легко самій у чужому місті. Змушена була влаштуватись на роботу, щоб мати змогу себе утримувати. Але вона подолала усі труднощі й зараз має хорошу роботу. До батька інколи дзвонить, але у гості не приїжджає.

КІНЕЦЬ.