Так вийшло, що моїх тата та маму ще багато років тому розлучила моя бабуся, мамина мати.

Зараз я вважаю, що винна тільки вона у тому, що склалося. Жінка вона безкомпромісна в усьому і мала дуже важкий характер, з нею було досить непросто усім і це правда.

Мій рідний батько не сподобався маминій матері відразу, ще до самого весілля – їй чомусь постійно здавалося, що дочка її варта куди кращої партії, хоча мама моя була звичайною собі дівчиною і кавалери за нею не ходили чергами.

Проте батьки мої все таки зіграли весілля, не дивлячись ні на що і навіть на бабусині претензії, стали орендувати кімнату, у них потім народилася я.

Бабуся все одно постійно не втомлювалася повторювати моїй мамі, що тато мій поганий. Мама тільки рукою махала, не сприймала всерйоз слова моєї бабусі, але відчувалося, що це таки впливає на їх сім’ю.

А одного разу бабуся прийшла до них в гості без попередження, двері були відкриті і вона зайшла так, що й ніхто не звернув уваги у квартиру моїх батьків. А вона почула, як батьки голосно щось там з’ясовували за дверима своєї кімнати, щось там вирішують голосно, якесь непорозуміння тоді виникло у моїх мами й тата.

Ну молода сім’я, чого не буває, інколи й невеличкі суперечки трапляються, всі проходять такі періоди? Хоча, щиро кажучи, тато мій завжди був спокійним чоловіком.

Інша б не стала втручатися, чоловік з дружиною щось вирішують там, пішла б тихенько, але не наша бабуся. Вона швиденько зайшла в кімнату вже без настрою, роздула з мухи слона, стала й собі сперечатися, хоча навіть повністю ту картину не знала, навіть не знала, що тоді вирішували батьки між собою. Аж сусіди чули все.

А потім, після цього непорозуміння, відразу сказала, щоб моя мама збирала свої речі і забрала її зі мною до себе, мені тоді лише рік був, коли мама покинула дім. Тато пробував щось пояснити їм обом, але його вже ніхто не слухав, бо вона вже й так накрутила негативом мою маму, що вона повірила лише в свою правоту.

Було це в невеликому місті, і матері мого батька про все стало відомо вже через кілька годин – жінка після цього була ще довго в стаціонарі, говорила усім, що такої недоброї слави на все місто і уявити не могла, адже всі родичі дружини її сина пліткували про них ще довго і нічого доброго в тих словах не було.

А батьки мої після тієї події розлучилися, хоча ще до розлучення обоє щиро шкодували, що так все якось не по-людськи вийшло, бо кохали одне одного щиро. Але ось заважала обом гордість та образа, не давало щось переступити цей випадок і жити далі.

І тато мій, і мама потім мали свої шлюби, але вони були зовсім невдалими, нещасливими, можна сказати.

Бабуся, винуватиця суперечки, теж хвилювалася щиро, дивлячись, як життя у дочки не складається зовсім після першого шлюбу. Мовляв, знала б, що буде так в житті її доньки після того все недобре, не втручалася – але я як краще хотіла.

Я теж зараз вже доросла людина, тепер я сама мама, маю двох синів, але ніколи в їх сім’ї не лізу. Поважаю своїх невісток і ніколи не втручаюся у їх непорозуміння з моїми синами. Діти посперечалися там собі, потім помирилися і живуть собі щасливо далі. У моїх синів хороші сім’ї, вони щасливі, хоча і у них бувають суперечки. Але, щоб там у них не було вдома, а мене вони усі люблять, мене вони завжди раді бачити.

Як ви вважаєте, чи має матір втручатися в сім’ю своїх одружених дітей, навіть, якщо хоче зробити як краще?

Джерело