Наша донечка не відразу почала розмовляти.

Моя мама вважала, що це через те, що Вероніка коли була вагітна їла рибу. Мама постійно дорікала моїй дружині, що це її вина в тому, що в три роки Світланка мовчить. Найболючіше було порівняння нашої донечки з моїм племінником. Син мого брата Арсен ще у 2,5 роки почав говорити.

Вона не лінувалася телефонувати до Вероніки та згадувати про її захоплення рибними стравами під час вагітності. Дружина лише віджартовувалася. Та, коли уже моя теща почала те ж саме говорити, то настрій її почав псуватися після таких розмов.

Світланка ходить в дитячий садочок, на вихідних ми їздимо в цікаві місця, ми з донечкою постійно розмовляємо. Наш педіатр каже, що все індивідуально та донечка ще розговориться так, о й переслухати не можна буде.

Так і сталося, якось ми гуляли осіннім парком та через алею перебігла білочка. Тварина була настільки близько від нас, що стало страшнувато, щоб вона нас не вкусила.

Світланку це так вразило, що вона почала описувати своє почуття довгими реченнями. Потім по дорозі додому говорила лише вона.

Ми вирішили зробити сюрприз моїй мамі та привезли до неї Світланку у гості, сказавши, що їдемо в магазин будматеріалів, щоб подивитися на шпалери.

Уже через декілька годин зателефонувала моя мама та просила якомога скоріше приїхати за донечкою. Сказала, що у неї вже голова болить від нескінченних розмов донечки. Вона навіть не дає бабусі вставити жодного слова.
Я посміхнувся та сказав, що мама сама ж хотіла, щоб Світланка почала говорити, тож тепер хай тішиться.

Ми забрали донечку та наступного дня вона вже гостювала у тещі. Реакція мами Вероніки була та ж сама.

Так що, правий був педіатр, кожна дитина індивідуальна.

КІНЕЦЬ.