Ми з чоловіком після весілля прекрасно ладили. Та і взагалі протягом всіх років у шлюбі стосунки були просто ідеальними, мені гріх жалітись. Щоправда, таку ідилію перервала страшна біда – серце мого чоловіка перестало битись в один момент і ми залишились із Віталієм двоє.

Коли ще чоловік був живим, то багато трудився, аби заробити на наші потреби. Якось ми навіть навідкладали на власну квартиру, проте була вона для нас також прибутковою справою, адже вирішили здавати в оренду, з чого мати непогані гроші. Та й якщо раптом із коштами буде геть біда, то можна продати та отримати немалу суму.

Сина чоловік завжди вчив бути самостійним та відповідальним, тому казав заробляти гроші та відкладати на власне житло, а не тринькати Біг знає куди.

От не так давно Віталій повідомив, що планує одружуватись. Власного житла на той момент у нього ще не було. Тому я вирішила все ж таки нашу «запасну» квартиру подарувати дітям у день весілля. Та тоді я навіть не здогадувалась, яку помилку зробила. Просто і в голову не могло прийти, що мій син може в таке вляпатися.

Все життя він був таким розсудливим та розумним хлопчиною, а тут я дізнаюсь, що подарованою мною квартиру вони із дружиною продали та купили дорогий автомобіль.

– Ну а жити ви де будете? У машині? – запитала я роздратовано.

– Та хіба це проблема? Спочатку орендуємо собі щось, а потім і на свою назбираємо. Про таку машину я тільки мріяв, ти мала б знати. А тепер це реальність. Грошей, звичайно, трішки залишилось, то ми поїдемо з Олесею в Домінікану на 3 тижні.

Я настільки була розчарована цими словами, що сльози самі проступали з очей. Невже не можна було збирати на автомобіль, сидячи у власній квартирі? Тепер потрібно відвалювати шалені гроші за оренду. Мені не віриться, що Віталік пішов на такі дурниці, навіть не порадившись.

А ще я мовчу про те, що згодом він потрапив у ДТП та ту свою машину розтрощив ущент. Радує тільки, що сам не дуже постраждав. А через декілька місяців його покинула ще й Олеся. Тепер у дурника ні автомобіля, ні квартири, ні дружини.

У мене просто слів бракує, аби описати, що я відчуваю зараз.

КІНЕЦЬ.