Ті, хто знав мене змалечку розповідали, що я росла вольовою дівчинкою з непростим характером. Не приймала чужих правил та не сприймала, коли мені намагались нав’язати свою думку. Я змалечку звикла сама обирати, що мені одягнути та чим гратись. Ця манера перейшла й у доросле життя. Обираючи заняття, чи з ким варто спілкуватись, я завжди спираюсь на власну інтуїцію.

У дитинстві мене обурювало, що дорослі нехтують думкою дитини та вважають своє бачення істиною.

Я ніколи не любила перших страв. Не подобалась юшка, у якій плавають варені овочі. А мама була переконана, що без супів та борщів здорове травлення неможливе. Вона постійно намагалась мене нагодувати цими стравами, а я з усіх сил пручалась. Часто такі трапези закінчувались слізьми. Матір це доводило до сказу. Вона кричала на мене та обіцяла закрити у квартирі й нікуди не випускати доки нормально не поїм. А, як це – нормально, звісно, знала лише вона.

Коли мама примушувала мене носити довге пальто, яке я терпіти не могла, я тихенько брала з вішалки куртку та мерщій тікала надвір. За те, що не слухняна мама позбавляла мене кишенькових грошей.

Найбільше я любила канікули. Це час, який я з першого до останнього дня проводила у бабусі. У нас із нею було цілковите порозуміння і я її неймовірно любила. Це був мій порятунок від материних гнівних випадів. Бабуся зовсім інша.

Баба Ніна пекла для мене пиріжки з яблуками та запікала домашню ковбаску. А як я любила її борщ. Це єдиний випадок, коли мені так смакувала перша страва. Влітку на городі у бабусі можна було поживитись малиною, полуницею та іншими ягодами й фруктами.

А ввечері обожнювала слухати бабусині розповіді. Неймовірно атмосферно було в хаті, коли падав дощ за вікном, а ми сиділи вкутавшись у ковдру й довго-довго розмовляли.

Я вже закінчувала школу, коли мама повідомила, що бабусі не стало. Я важко переживала втрату найріднішої людини.

З того часу минуло вже чотири роки. Я приїхала в село, де мешкала моя бабуся. Її подвір’я заросло бур’янами. Вона заповіла мені усе, що мала. Казала, що я для неї найближча у всьому світі.

Я хочу привести тут все до ладу й влітку житиму у домі бабусі, як на дачі, як у старі добрі часи. Тут прекрасне місце з красивими краєвидами. Думаю, бабуся усе бачить з небес.

КІНЕЦЬ.