Ми з Володимиром довго зустрічалися, а після чотирьох років разом вирішили узаконити наші стосунки. І тільки після цього я дізналася, що в мого чоловіка є кредит. Автомобіль в кредит, телефон в кредит і ще й подарований мамі кухонний комбайн також в кредит.

Мене це неабияк розхвилювало. Але Володимир заспокоїв мене, сказавши, що все виплатить. На той момент у нього була хороша оплачувана робота, тож я повірила чоловікові.

Ми стали жити в маленькій однокімнатній квартирі, а от борг віддавали зі спільного бюджету. Але потім сталася біда – чоловіка звільнили з роботи, а знайти нову йому не вдається. І так вже три роки. То йому зарплата не підходить, то графік незручний.

Цей період дався нам нелегко. Всі гроші ішли на щомісячну виплату боргу. На життя нам практично не залишалося. Свекруха ж навіть не думала віддавати гроші за кухонний комбайн, який мій чоловік їй придбав. Сказала, що за подарунок не буде віддавати гроші.

Потім у нас появився син. Я пішла в декрет, і грошей стало ще менше. Тож я запропонувала Володимиру продати автомобіль та віддати нарешті той борг. Тільки я вийду з декрету, ми обов’язково придбаємо собі новий автомобіль.

Чоловік, здавалося б, погодився на мою пропозицію, а от коли про це дізналася його матір, вона була проти. Мовляв, цього нізащо не буде. Адже машина – це власність її Володі. Якщо ми її продамо, а потім купимо нове авто, то це вже буде спільна власність. В разі розлучення прийдеться все ділити на половину.

Чоловік все-таки погодився продати машину. В нас росте дитина, яка також має потреби. А все інше може й зачекати. От єдине, свекруха образилася та тепер навіть і не думає зі мною розмовляти.

КІНЕЦЬ.