Коли я повернулася на роботу з декрету, ми з колегами почали оговорювати тему дитячих садочків. Цю розмову почула наша техпрацівниця Любов Петрівна та поділилася своїм досвідом.

Жінка розповіла, що в часи радянського Союзу в декреті сиділи лише один рік, а коли діти йшли до дитячого садочку, то вони відразу починали хворіти.

Її син, наприклад, захворів уже на четвертий день відвідування садочка. Знайома, яка працювала у цьому ж садочку на кухні розповіла, що деякі вихователі навмисно відкривали кватирки під час денного сну, щоб діти захворіли таменше ходили до садочка. Річ у тім, що вихователів всього двоє, а дітей тридцять.

Згодом керівництво помітило сумну статистику та пообіцяло премії вихователям у разі, якщо діти перестануть хворіти по вині дитячого садочка. Це спрацювало, діти перестали хворіти, а вихователі щомісяця мали премію.

Це мені здалося дивним та я навіть уявити не можу, як молоді мами тоді мали виходити з положення. Ось, наприклад, не має ні бабусь, ні дідусів, дитина захворіла, а на роботу потрібно йти. Зрозуміло, що молодих мам не дуже хотіли брати на роботу через постійні лікарняні.

Можливо, саме тому ми маємо покоління озлоблених літніх людей, які не бажають сидіти з внуками через те, що свого часу багато возилися з дітьми та ніхто їм не допомагав.

В деяких європейських країнах ще й досі скептично ставляться до народження дітей, оскільки не хочеться цієї тяганини. В наш час я все частіше помічаю таку тенденцію, що молоді люди відмовляються від ідеї продовження роду.

КІНЕЦЬ.