Коли тільки я познайомився із матір’ю своєї коханої, то зробив висновок, що це чудова жіночка. Та і з роками думка про неї не змінювалась, адже жінка ніколи не пхала носа у наші стосунки, із народженням доньки часто пропонувала свою допомогу.

От максимально комфортна та приємна людина. Без попереджень не приходила, не вчила нас життя, із внучкою сиділа тоді, коли нам потрібно було кудись відлучитися.

Ось так трапилось і минулого разу. Діна Валеріївна прийшла до нас посидіти із Златою, поки ми мали вирішити власні справи. Я пішов на роботу, а Віка на нігті та в магазин. Обоє мали повернутись десь через чотири години. Я саме мусив вирішити справи із відпусткою.

Думав, що доведеться довго вмовляти керівника, але він дуже любив діток, тому розумів, як важливо таткові няньчитись із своєю малечею. Тому ми швидко підписали папери і я радісний повертався додому.

Тож додому я вже повертався у піднесеному настрої, поспішав обрадувати рідних. Коли я відчинив двері і увійшов, то почув, що хтось говорить. Поки роззувся, то зрозумів, що це телефонна розмова тещі із кимось.

Я, звичайно, підслуховувати не хотів, але Діна Валеріївна говорила дуже голосно, оскільки думала, що сама в квартирі.

Почуте мало не збило мене з ніг. Комусь вона розповідала, що я поганий чоловік, зять та батько. Пролунало багато образливих речей і я просто не міг зрозуміти, звідки така неприязнь?

Говорити я нічого не став, гримнув дверима, щоб теща почула, як хтось прийшов. Тоді вона припинила говорити, а я мовчки пішов у спальню. Та й оце собі думаю, чим заслужив таке ставлення. Стільки років ми підтримуємо нормальні стосунки, а тут ніж у спину.

А якщо і дружина разом із матір’ю поливає мене брудом? Ситуація не з найприємніших, тому я й не знаю, як себе далі поводити.

КІНЕЦЬ.