Півроку тому мій син розлучився, я згодна з тим, що багато в чому розл учення відбулося з його вини. Він на роботі захопився якоюсь молодою особою, коли дізналася його дружина Тамара, вона відразу подала на розл учення.

Вона зробила це імпульсивно, мені здається, тому й не була готова до багатьох обставин, з якими довелося зіткнутися. По-перше, вона не врахувала те, що сама не працює, а квартира, в якій вони жили, належить Павлові. Зрозуміло, Павло після розриву стосунків не став поступатися квартирою дружині та дітям.

А Тамара на це дуже емоційно відреагувала, навіть мені дзвонила зі скаргами, сподівалася, що я вговорю сина. Але я вирішила просто у ці питання не втручатися.

Відносини з невісткою після розл учення у мене були напружені, Тамара не хотіла спілкуватися. Вона переглянула своє ставлення, коли знадобилася допомога, тоді сама стала звертатися до мене і дозволяти спілкуватися з дітьми.

Нещодавно я поїхала до подруги в село, але про день народження онуки не забула і перерахувала Тамарі досить велику суму на подарунок, попросила kупити дитині те, що вона хоче.

І ось через тиждень я дзвоню Тамарі і питаю: — А що ти kупила Настечкі? Але Тамара роздратовано пирхнула. – Я? Я нічого їй не kупила, адже нам бракує rрошей на продукти! Є багато важливіших витрат, ніж подарунки. Мене обурила її відповідь, адже я надсилала ці rроші на подарунок, а не на продукти.

Продукти – це її турбота. Мій син відповідально nлатить аліменти, вона живе з батьками, які їй у всьому допомагають, не можу сказати, що вони чогось потребують. Чому вона дозволила собі розпоряджатися rрошима Насті? Коли я висловила свою думку щодо ситуації, Тамара наговорила мені всякого і образилася ще сильніше.

КІНЕЦЬ.