Я зараз знаходжуся в дуже непростій ситуації: з одного боку моя дружина, яка переконує мене в тому, що нам потрібно жити якомога далі від моєї мами, з іншого боку хвоpа мати.

Мама стверджує, що їй буде спокійніше якщо я житиму поряд. Останнім часом вона стала мені телефонувати щовечора, каже, що їй за мене тривожно, внаслідок чого у неї підіймається тиск. А останнього разу, коли вони з моєю Іриною бачились, то, по словах матері, моя дружина ображала мою маму різними негарними словами.

У це важко повірити, адже за увесь час нашого подружнього життя я не чув від дружини жодного лайливого слова. Мама каже, що Ірина не та, за кого себе видає та у моїй присутності прикидається.

Почалося все з того, що ми з орендованої квартири вирішили переїхати у село. На жаль, бабусі Ірини не стало та вона заповіла свій будинок моїй дружині. Ми давно мріяли переїхати жити ближче до землі, адже у нас колись будуть діти та знадобиться багато місця. Ми обоє працюємо віддалено та маємо змогу проживати там, де проведений інтернет.

Будинок у селі дуже хороший, збудований на совість та за ним добре доглядали. Моя мама проживає у місті в однокімнатній квартирі, батька давно з нами немає. Я один в сім’ї, тож являюсь єдиним спадкоємцем на цю квартиру.

Мама хоче переїхати до нас, щоб я був поруч та вона була за мене спокійна. Свою квартиру планує здавати в оренду та витрачати кошти на лікування.

Ірина категорично проти, оскільки відразу після весілля ми пожили з нею декілька днів, поки підбирали підхожий варіант для оренди житла. Кожного дня Ірина сперечалася з мамою. Ініціатором сварок була мама. Проте Ірина поводила себе стримано. Її батьки дуже добре виховали та навчили поважати старших людей попри їх поведінку.

Ми переїхали в ту хату без мами та якось, коли мене не було вдома, несподівано для всіх приїхала моя мама та стала переконувати Ірину пустити її до нас жити. Між ними почалася суперечка та, коли я повернувся, мама почала на Ірину жалітися та й розповіла, що моя дружина поводила себе негідно. Ірина лише сказала, що це не так та пішла в іншу кімнату. Вона не з тих людей, хто буде комусь щось доводити.

Тепер я й не знаю кому вірити та що робити.

КІНЕЦЬ.