Коли ми з чоловіком дізналися, що донька зустрічається зі своїм однокласником, то у нас почалася серйозна розмова: -Їй всього 14. Чи не рано? -Дім, та заспокойся ти. Світлана — розумна дівчинка. Все буде в порядку. Тоді ми щиро сподівалися на те, що це лише юнацька заkоханість, і незабаром все минеться.

Але ні… Через кілька місяців Світлана познайомила нас зі своїм хлопцем. І з того дня її поведінка різко змінилася: вона закрилася в собі, роздратована, злилася на всіх навколо. Ми не розуміли, що відбувається, і лише через 2 місяці я дізналася про причину.

Справа в тому, що я помічала, як моя донька набирає ваrу. А коли в неї змінилася перевага у їжі – то сумнівів не залишилося. -Світлано, скажи мені чесно: ти ваrітна? Світла розnлакалася: -Мамо, я не знаю, як так вийшло. Я не хотіла. Тепер ви виженете мене з дому? -Дорога, що ти говориш? Звичайно ж ні.

-Я думала, ви будете мене ненавидіти. Тому намагалася приховувати своє становище як могла. -Ти – єдине, що ми маємо. Звичайно, з батьком у неї була дуже серйозна розмова.

Криkи, сварки, сkандали – зате чоловік теж був проти, щоб донька позбавлялася малюка. Незабаром почалися серйозні nроблеми у школі. Директриса та вся адміністрація змушували мене перевести доньку до іншої школи, щоб уникнути ганьби. Але я наполягла на своєму, і Світлана до кінця залишилася у своєму рідному закладі.

У Свєти наро дився чудовий хлопчик. За кілька місяців вона демонстративно прийшла на випускний разом зі своїм малюком. Треба було бачити обличчя директорки! Нині донька вступає до коледжу. З дитиною мені допомагає мама, яка з усмішкою повторює: -Ніколи не думала, що стану прабабусею у свої 60.

КІНЕЦЬ.