Не впізнав колишню дівчину і ледь не одружився вдруге. Звучить як анекдот, а мені не до сміху було.

А найцікавіше, що весілля все таки буде. З третьої спроби, тепер навіть не знаю чого очікувати від цієї дівчини.

Скажу так, я ніколи не був вірним хлопцем чи чоловіком. З шкільних років біля мене крутилося багато дівчат, спасибі маминим генам краси і батьковим грошам.

Ну, словом дівчат було багато. Зараз мені 45. Їду я значить по вулиці в своїй новій машині з другом, і дай, думаю, підчеплю якусь блондиночку, я до слова, все ще холостяк.

Блондиночка з довгим волоссям і ще довшими ногами знайшлася відразу, я під’їхав і почав залицятися. Вона розвернулася і знайомим мені жестом середнього пальця вказала куди мені йти.

Я не міг впасти обличчям в бруд перед товаришем, тому було ще кілька спроб. Зачепила мене ця дівчина, якось подумки перенесла в юність, здалася мені якоюсь рідною, знайомою, чи що.

Наступного дня, підкарауливши її біля під’їзду подарував шикарний букет. Черговий раз я запитав, чи можна з нею познайомитися, на що отримав знову ж ту саму відповідь.

Вона дивилася мені у вічі так впевнено, наче знала, що вона як спортивний інтерес для мене. Звісно її відмова боляче вдарила по моєму самолюбству.

Мені ніколи не відмовляли жінки. В свої 45 я вигадав як на 45. Тавтологія, та правда. Я доглядав за собою, але вік все одно бере своє.

Я звернув увагу, що дівчина теж не молода. Незважаючи на гарний манікюр, доглянуте обличчя і волосся, вона виглядала років так під 35-40.

Сумні очі видавали її вік. Як же я помилявся. В хід йшли прикраси, квіти, ресторани, подарунки, але нічого не допомагало. Я став одержимий ідеєю отримати цю жінку.

Черговий раз я зустрів її, запхав в машину і повіз до РАЦСУ. Вже там вона розсміялася і спитала, чи я втечу знову.

Питання я не зрозумів. Але продовжував бігати за нею як хлопчисько. І врешті вона не витримала і сказала: “Ми вже знайомі, пішли я покажу”.

Вдома вона показала фото, де ми з нею в мене вдома. Я не вірив своїм очам. Оля. Саме від неї 27 років тому я втік з весілля.

Але тоді вона була як гидке каченя. А зараз… Як можливо було досягти такого результату? Я мовчки втік з її дому як останній боягуз.

Крутив в голові, думав, як я її не впізнав, вона ж натякала, мабуть я не змінився зовсім, але як вона же змінилася вона.

Звісно відомо як, стоматологія, лінзи, салон краси і курс гормонів, лікування шкіри, це все змінило її тіло, та і майже 30 років пройшло, не дивно, що я її не впізнав.

На цьому історія могла б скінчитися, якби ми не зустрілися ще раз в кафе. А тепер, здається, у нас знову весілля, тільки цього раз ніхто не тікатиме .