Я хочу розповісти про те, як моя мама навчила мене, що можна піти з будь-якої некомфортної ситуації. Мені було сім років, і мене вперше запросили переночувати в гостях у подруги, що вже не пам’ятаю її імені.

Перед тим, як я йшла, мама сказала, що, якщо мені буде некомфортно через будь-що, з будь-якої причини, у будь-який час, навіть серед ночі, – я можу їй зателефонувати.

Вона виразилася дуже чітко. Вона сказала, що навіть якщо батьки дівчинки вже сплять, мені треба буде постукати до них у спальню і попросити дозволу зателефонувати. Навіть якщо вже буде пізно, вона дозволяє мені дзвонити. Якщо батьки дівчинки не дадуть відповіді, то я можу сама знайти телефон і зателефонувати їй. Мама сказала, що приїде за мною будь-коли.

В гостях мене стали дражнити. Це точно не пов’язано з тим, що я просто не могла заснути, виникла некомфортна для мене ситуація. І я зробила те, що мені сказала мама.

Мати дівчинки намагалася відмовити мене. Вона сказала, що вже пізно, я відповіла, що для моєї мами це не має значення. Вона сказала, що я можу лягти на дивані. Я відповіла, що я хочу піти додому. Вона сказала, що я засмучую її дочку. Я відповіла, що її дочка була неввічлива зі мною.

Пам’ятаю, як телефон дзвонить і мама відповідає на дзвінок. Я сказала: “Привіт, мамо!”

Вона запитала: “Хочеш, щоб я тебе забрала?” Я сказала: “Так, будь ласка”.

Вона сказала: “Попроси маму подруги зібрати твої речі і одягни пальто, я скоро приїду”.

Мама з’явилася на порозі, одягнена в піжаму та пальто. Мати дівчинки продовжувала вибачатися за мій дзвінок. У відповідь моя мама сказала: “Не треба вибачатися за мою дочку. Я хочу, щоб вона знала, що може піти будь-якої миті і я буду поруч у будь-який час”.

Мати дівчинки продовжувала вибачатися, здавалося, вона не знає, що сказати після того, як моя мама попросила її перестати це робити.

У моєму дитинстві було ще кілька подібних ситуацій. Мама доклала багато зусиль, щоб навчити мене вибудовувати межі.

Пам’ятаю, як вона допомагала мені знайти потрібні слова, щоб я могла звільнитися з шкідливої роботи в літньому таборі посеред поля.

Вона дала мені грошей на таксі, щоб я та мої друзі могли звідти поїхати. Не можу сказати, що завжди захищала свої межі і слухала голосу інтуїції. Іноді мені доводилося мовчати, щоб не завдавати дискомфорту іншим.

Але можу точно сказати, що мамині уроки були важливими: мати межі та захищати їх попри все. Думаю, найважливішим з того, що робила моя мама, було те, що вона завжди наполегливо повторювала: “Ти можеш піти, якщо хочеш”.

Мама ніколи не питала причини і не говорила, що я перебільшую.
Вона завжди була поруч.

Але я часто думаю про те, як вибачалася мати моєї подруги, і розумію, що її поведінка була нормативною. Моя мама вчила мене більш рішучим речам. Мати дівчинки вчила її бути нормальною: “Просто не зважай, не турбуй нікого, йди спати, це скоро закінчиться, не псуй нікому настрій”.

Я часто чую ці слова і зараз. Але моя мама казала, що я можу піти.

Ставши дорослою, я зрозуміла, який це привілей. Для деяких людей, у деяких ситуаціях виходу справді немає. Але іноді ми не йдемо тому, що думаємо, ніби ми не маємо на це права. Так що, якщо ніхто вам цього не говорив або говорив, але вам потрібне нагадування, пам’ятайте: Ви можете піти!

Ви можете піти з роботи, вечірки, побачення, зустрічі, відмовитися від обіцяного. Ви маєте право.

Якщо ви хвилюєтеся, що порушите слово, то пам’ятайте про те, що ваші межі – це також ваше, це ваша цілісність.

Мені хотілося розповісти про це тому, що навіювання: “Не йди, не турбуй нікого” настільки глибоко вкорінилося, що я теж могла б засвоїти його, якби мене не навчили йти.

Але я частково засвоїла, адже вже дорослою, у тому літньому таборі, я пам’ятаю, як мама запитала по телефону: “Що ти хочеш зробити?”

Я не знала, що відповісти, поки вона не запитала: “Ти хочеш поїхати? ”

“А так можна?” – Запитала я.

Мама сказала: “Ти завжди можеш піти. Що тобі потрібно для цього?”

Якщо вас, як і мене, навчили, що маєте право піти, дбайте про тих, кого навчили залишитися. Можливо, їм потрібне ваше нагадування. Їм треба почути, що все гаразд. Можливо їм потрібна допомога. Продовжуйте говорити собі: “У мене є право”.

Ми маємо право піти.

Джерело