Коли їздиш на роботу автобусом чи якимось іншим громадським транспортом, то можеш надивитися на таке, що інколи хочеться братися за голову.

Того ранку автобус був переповнений. Загальна штурханина, незадоволені ранковим пробудженням обличчя, загалом, все як завжди. Але всі одразу звернули увагу на жінку, яка разом зі своїм сином, якого вона тягла за собою за руку, увійшла до автобуса. Перше, що впадало в око, так це те, що синочок був майже зростом як мама, дзьобався у носі й дивився на всі боки. Гадаю, що ви колись таких бачили.

Друге, що змусило пасажирів дивитися на цю парочку, стало те, що мама почала вимагати у водія квиток. Звісно ж, що таке правило є, але всі ми звикли до того, що воно просто не виконується. Всім так легше: й водієві, й пасажирам, менше сміття потім валяється по вулиці. Водій довго шукав ті квитки, але жіночка не відставала. Автобус, який вже мав їхати стояв. Це нервувало кожного.

Коли ж вона нарешті отримала свої квитки, то почала дивитися на намальовані там цифри та на написи в автобусі. «Бабцю, звільніть місце, в мене квиток на цей номер сидіння,» – сказала жінка до старенької бабці, яка сиділа й дивилася у вікно. Від такого в автобусі почали перешіптуватися. Хтось навіть зробив зауваження, а бабця почала говорити, що вона перша зайняла місце та не збирається поступатися.

«Я тобі сказала звільни місце для мого синочка. Хто ти така, щоб не давати йому сісти?» – почала кричати жінка до старенької та тицяти пальцем у свій квиток. Тут вже почали заступатися за стареньку. Квиток то є, але ж й людиною потрібно бути.

Закінчилося все тим, що недолугу пасажирку та її синочка вигнали з автобуса.

Вона ще щось намагалася доказувати, але через закрите скло її погано було чути.

Джерело