Літом ми з чоловіком придбали будиночок за містом з надією, що зможемо жити тут тихим життям та насолоджуватися відсутністю міської метушні. Більшість будинків тут вже давно викуплена, скажімо так, це такі собі заміські котеджі.

Нашу увагу одразу привернув один із сусідів – чоловік років так шістдесяти.

Його надмірну цікавість до нас я спершу сприйняла як щось звичне. Тільки в нас велись якісь роботи, чи хтось приїздив у гості, він тут як тут виходив з хати та сідав на лавку. Сусід стежив за кожною машиною з меблями чи технікою. Перший місяць він тільки ввічливо кивав нам головою, ми й навіть особливо не спілкувалися.

Перший конфлікт між нами виник, як нам привезли диван. Коли вантажівка розверталася, то злегка зачепила його огорожу. Хоча це й огорожею важко назвати. Він, мов оскаженілий, вибіг зі своєї хати та почав кричати. Ми попросили вибачення, а мій чоловік все полагодив. І ще й до того я ввечері віднесла сусідові цілий ящик яблук та полуниці. Як на мене, то це й стало нашою найбільшою помилкою. Схоже, сусід побачив, що ми не бажаємо з ним конфліктувати, тому готові залагоджувати будь-які непорозуміння.

А через тиждень він покликав мого чоловіка та мовив: “Ви своїми вантажівками з меблями та технікою лише псуєте дорогу біля мого дому”.

Чоловік змовчав. Однак через нашу вулицю проходить дорога на ферму. І тут вже декілька років підряд щодня їздять туди-сюди машини. Однак сусід заявив, що у всьому наша вина, тож сьогодні ввечері він порахує суму заподіяної йому шкоди…А це розбита дорога та пошкоджений паркан. Вже наступного дня до нас прийшов його син та сказав, нібито ми спричинили шкоду майну його батька. Тож тепер повинні за це заплатити.

Наш настрій був зіпсований, бо паркан чоловік полагодив, а стан дороги біля його дому – не наша провина.

Сусідка неподалік від нас увесь час спостерігала за цими непорозуміннями, а потім розповіла про свій невдалий досвід з тим чоловіком.

Як виявилось, ми не перші, в кого він намагається обманом виманити гроші. У неї була така ж ситуація. Для нього це звичне явище. Спочатку оцінює, яку вигоду можна отримати з тої чи іншої людини, а потім починає діяти.

А взагалі-то по документах його паркан займає на три метри більше території, аніж це має бути. Зате він надокучає всім, хто їздить повз його дім. А замовкає лише тоді, коли пригрозити йому походом у землеустрій. Ось так. Що порадите? Чи були у вас такі сусіди?

Джерело