А тепер Марину як підмінили. Вона стала надзвичайно енергійною, по-справжньому веселою, життєрадісною, проте якось охолола до сімейного затишку. Все менше часу приділяла чоловікові усім іншим, хобі.Спочатку Ростислав не виявляв свого невдоволення. Мовчки сподівався, що така зміна ненадовго, що Марина втомиться від занадто активного життя і все буде, як раніше …Однак ситуація лише загострювалася. Після того як дружина прийшла напідпитку o третій ночі, Ростислав не змовчав. Марина розлютилася і заявила:- Я — жінка, a НЕ прибиральниця або посудомийка! І маю право на відпочинок за межами нашого будинку! А ти тільки звик до того, щоб тобі прали і смачно тобі готували!Ростислав намагався заспокоїти дружину і пояснити, що він скучив, що йому просто не вистачає її. Зрештою, що така поведінка жодну заміжню жінку не прикрашає. Однак Марина трималася свого.- Геть зіпсувала тебе твоя нова подруга! — випалив Ростислав. — Звідки вона взялася на мою голову?Однак Марина і далі не брала до уваги думок чоловіка. Негаразди між подружжям не припинялися. І якось дружина повідомила, що до них завітає її подруга. Ростислава ця звістка не обрадувала, проте заборонити приходити в гості він також не міг. Почувся дзвінок у двері.

— Ого, яку пунктуальну подругу ти собі завела! — саркастично мовив Ростислав.- Ти краще піди відчини двері, поки я одягаюся! — дала вказівку Марина.Розкривши двері, Ростислав остовпів, обличчя зблідло. Такого повороту подій він аж ніяк не очікував! Перед ним стояла Мар’яна — дівчина, яку він колись так любив. Після п’яти років близьких відносин, коли вже було заплановане весілля, Мар’яна зрадила його з двоюрідним братом. Він відчував себе пташкою без крил.Чого не вистачало цій дівчині? Ростислав досі не міг відповісти на це питання і навіть не намагався. Він зустрів Марину і полюбив її всім серцем. Ніхто, крім неї, йому не був потрібен.Хлопець сподівався, що більше ніколи не побачить Мар’яну. І ось вона стоїть перед ним. Ні крапельки не змінилася: дрібні риси обличчя, блакитні пронизливі очі, впевнений погляд …- Ну здрастуй, коханий, — спокійним, невимушеним голосом прошепотіла Мар’яна так, ніби ні зради, ні розлуки не було. — Я довго тебе шукала, Ростик.

Всі ці вісім років плекала надію побачитися. Ти змінив номер телефону, переїхав на інший кінець країни …Я змушувала себе забути нашу любов весь цей час, полюбити когось іншого так гаряче і щиро. І не змогла … Не уявляєш, скільки зусиль я витратила, щоб опинитися зараз тут, біля тебе. З болем вислуховувала історії про твоє життя з цією … І уявляла, що на її місці я … Прости мене, не дай пропасти, дозволь любити …Ростислав мовчки і спокійно слухав Мар’яну. Відчував, що позаду стояла Марина. На очах блищали сльози, кому застряг в горлі … Хлопець повернувся до дружини, обхопив її обличчя долонями і сказав ::- Чи не дозволю жодній сльозинці скотитися по твоєму милому личку, кохана.А потім звернувся до гості:- Ти навіть мізинчику моєї Марини не варта, не була і не будеш на її місці! Я ніколи нікого в житті ще так не кохав, як її! Бувай, Мар’яна.

КІНЕЦЬ.