Я з дитинства мріяла про те, яким розкішним і пишним буде моє весілля. Уявляла себе в шикарній сукні поряд із гарним чоловіком, всюди квіти та кульки. Але коли в нашій країні почалися всі ці події, ми з майбутнім чоловіком вирішили, що великого свята не робитимемо. Зібралися на церемонії лише родичі та близькі друзі. Все пройшло чудово, а коли гості пішли, ми почали збирати зі столів. В цей момент до мене підійшла свекруха. Мені здавалося, що вона прийшла ще раз привітати нас, але вона почала свою баладу щодо того, що у них немає грошей, і я повинна віддати їй частину су ми, яку ми отримали у весільних конвертах. Доводила вона це тим, що доnомогла нам із церемонією. Загалом наші батьки все робили навпіл, а мама взагалі взяла kредит, щоб сnлатити за мою частину.

На щастя, у цей момент до нас підійшов мій чоловік і наказав своїй мамі взяти себе до рук. Коли свекруха відійшла, чоловік обійняв мене, перепросив і попросив не звертати уваги на його родичів. Як би там не було, додому я їхала у пригніченому настрої. Мені здавалося, що свекруха подзвонить і перепросити – але ні. Більше того, наступного ранку вона поїхала до ресторану та забрала частину подарунків, які ми не встигли відвезти у день весілля. Працівники їй нічого не говорили, бо знали, що це мати нареченого. Коли ми дізналися про цей інцидент, чоловік одразу ж зателефонував їй і спитав, що відбувається. Свекруха спокійно відповіла, що це компенсація. Ми знову не стали звертати на неї уваги, і за кілька днів поїхали у весільну подорож.

Відпочинок пройшов чудово, але коли ми повернулися додому, виявили, що немає нового автомобіля, який ми купили за тиждень до весілля. Ми відразу ж зрозуміли, чиїх це рук справа – тому помчали до свекрухи. Просто перед під’їздом ми побачили наш автомобіль. Чоловік був лютий: він залетів у квартиру, зайшов на кухню, де обідала його родина, і навіть не вибираючи слів – почав кричати на свою маму. Я його не зупиняла. Адже свекруха просто забрала нашу машину та віддала її своїй доньці. Мовляв, у Ірини двоє дітей, і їй важко відвозити їх до школи автобусом. З Ірою ми сваритися не стали, адже вона гадки не мала, яким чином мама подарувала їй нашу машину. Ми просто забрали ключі від машини, а маму поставили перед фактом: вона нормально з нами спілкується, або ми припиняємо всякі контакти раз і назавжди. Здається, подіяло. З того дня свекруха стала ангелом. Правильно я тоді зробила, що не зупинила свого чоловіка.

КІНЕЦЬ.